Бронювання для чоловіків 23-24 років: Мінекономіки та Міноборони підтвердили — механізму не існує

У правовій системі будь-якої держави правові колізії зазвичай піддаються виправленню. Проте ситуація навколо військово-облікового статусу та обмежень для чоловіків віком 23–25 років в Україні вже довгий час залишається предметом юридичних і суспільних дискусій.

Станом на сьогодні в законодавстві утворилася справжня «сіра зона» для чоловіків віком 23 та 24 роки. Бронювання для більшості чоловіків до 25 років ще недоступне, а виїзд за кордон практично закритий. 23–24-річний призовник уже втрачає віковий виняток для виїзду, але ще не має доступу до бронювання. У результаті виникає розрив між обмеженнями та доступними державними механізмами захисту.

Отримані  редакцією Судово-юридичної газети відповіді від Секретаріату Кабінету Міністрів, Міноборони, Мінекономіки та МОН вражають.

Мінекономіки навіть не розглядало запровадження економічного резерву для цієї категорії, а Міноборони констатує, що статус призовника є непереборним бар’єром для захисту трудових прав.

Отримавши запит щодо правового проблеми осіб 23–24 років, Секретаріат Кабінету Міністрів не надав відповіді по суті.

Секретаріат КМУ заявив, що він не є розпорядником інформації за запитами стосовно діяльності інших державних органів, а також щодо інформації, яка потребує «аналітичної обробки даних» або «створення в інший спосіб».
 

Виїзд за кордон: стіна у 23 роки

Відповідно до Постанови КМУ № 57 пільговий режим перетину кордону діє виключно для осіб віком від 18 до 22 років включно.

МОН прямо зазначає, що з набранням чинності воєнного стану пропуск дозволено лише до межі 22 років. При цьому відомство знімає з себе відповідальність, стверджуючи, що не має повноважень вирішувати питання виїзду.

Як зазначають у відомстві, у МОН відсутні будь-які права, повноваження, функції, завдання вирішення питання виїзду українських громадян за межі України.

Склалася ситуація, де 22-річний студент має право на свободу пересування, а 23-річний, перебуваючи в ідентичному статусі «призовника», — ні. Така диференціація не має очевидного оборонного обґрунтування, оскільки 22- та 23-річні призовники, які не набули статусу військовозобов’язаних, за загальним правилом не підлягають мобілізації.
 

Бронювання: пастка статусу призовника

Найбільш проблемна ситуація склалася у сфері трудових відносин та економічного бронювання.

У відповідь на запит Департамент мобілізації Міноборони висловив суто формалістську позицію, яка закріплює наявну проблему.

В Міноборони зазначили, що факт досягнення особою 23 або 24 років не є підставою для автоматичного переведення на облік військовозобов’язаних. До 25 років чоловіки залишаються призовниками, якщо не служили раніше.

Оскільки стаття 25 Закону про мобілізацію регулює саме бронювання військовозобов’язаних, а чинний підзаконний Порядок № 76 також побудований навколо цієї категорії, призовники 23–24 років за замовчуванням виключені з цього процесу.

Міноборони також повідомило, що в Єдиному державному реєстрі ("Оберіг") не передбачено внесення відомостей про статус працівника критично важливого підприємства для осіб, які не є військовозобов’язаними.

Більше того, окрема статистика щодо таких працюючих молодих людей міністерством не ведеться.

Мінекономіки офіційно визнало, що запровадження механізму бронювання для працівників 23–24 років навіть не розглядалося. Більше того, у відомстві відсутні будь-які аналітичні матеріали чи протоколи нарад з цього питання.

Мінекономіки підтвердило, що чинна система електронного бронювання, зокрема через портал "Дія", автоматично відхиляє заявки щодо осіб, які мають статус призовника.

Відомство посилається на те, що законодавство не зобов’язує його володіти інформацією щодо цієї проблеми, оскільки окремі завдання щодо опрацювання статусу 23–24-річних йому не давалися.

Таким чином, молодий фахівець на критично важливому підприємстві є абсолютно незахищеним: він не може виїхати, але й не може бути заброньованим державою.
 

«Бюрократичний пінг-понг»

Аналіз отриманих документів свідчить про свідоме дистанціювання органів влади від проблеми:

Це приклад того, як громадянин залишається сам на сам із суперечливим законодавством, а органи влади ігнорують потребу у правовій визначеності.
 

Від розголосу до законодавчих змін

Ситуація з «сірою зоною» для чоловіків 23–24 років — це не просто юридична цікавість, це реальна проблема тисяч українців. Якщо держава не мобілізує осіб до 25 років, то обмеження їхнього права на бронювання при одночасній забороні виїзду виглядає як непропорційний тиск, що не сприяє безпосередній обороноздатності, але руйнує економічний потенціал молоді.

Відомства підтверджують, що не ведуть жодної роботи над вирішенням проблеми бронювання призовників, в той час як правила перетину кордону та бронювання були розроблені без врахування інтересів осіб, які знаходяться у проміжному віковому статусі.

Проблема «зависла» між Секретаріатом Кабінету Міністрів, який пересилає листи, та міністерствами, які звітують про «відсутність інформації». Категорія громадян віком 23-24 роки де-юре існує для виконання обов’язків, але де-факто відсутня в системі державних гарантій.

Оскільки міністерства діють винятково «на підставі та в межах повноважень», вони не змінять ситуацію самостійно. Єдиним виходом із ситуації є уніфікація вікових меж. Законодавець повинен або синхронізувати право на виїзд із мобілізаційним віком, або внести зміни до статті 25 Закону про мобілізацію, дозволивши бронювати призовників віком 23–24 роки, які працюють на критичних підприємствах.

Допоки ця тема не набуде максимального суспільного резонансу, держава продовжуватиме «не бачити» проблему. Проте вирішення проблеми «сірої зони» для чоловіків 23-24 років наразі не входить до пріоритетів Уряду.