Період безоплатної відпустки під час воєнного стану дає право на щорічну відпустку, якщо така відпустка надана за угодою сторін на період дії воєнного стану (відповідно до ст. 26 Закону України «Про відпустки»). Відпустка без збереження заробітної плати тривалістю до 90 календарних днів, яка надається працівникам, що виїхали за кордон або мають статус ВПО, в обов’язковому порядку, не дає права на щорічну відпустку.
Статтею 9 Закону України «Про відпустки» передбачено, що до стажу роботи, який дає право на щорічну основну відпустку, зараховуються, зокрема, час, коли:
1) працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада);
2) такому працівнику не виплачувалася заробітна плата у зв’язку з перебуванням у відпустці без збереження заробітної плати, передбаченої ст. 25, 26 Закону України «Про відпустки».
Тривалість відпусток без збереження заробітної плати, які надаються за угодою сторін відповідно до ст. 26 Закону України «Про відпустки», обмежена 15 календарними днями на рік. Разом з тим особливості трудових відносин у період воєнного стану, не передбачені іншими актами трудового законодавства, визначені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Зокрема, ст. 12 цього Закону передбачено, що протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого частиною першою ст. 26 Закону про відпустки.
Таким чином, відпустка без збереження заробітної плати, яка використовується упродовж дії воєнного стану, надається відповідно до ст. 26 Закону України «Про відпустки» і включається до стажу, який дає право на щорічну основну відпустку.