Чи існує альтернативна служба під час воєнного стану та хто має на неї право

Захист батьківщини є обов’язком кожного громадянина України чоловічої статі віком від 18 до 60 років. Особливо це актуально, коли РФ 24 лютого 2022 року розпочала повномасштабну війну проти мирного українського народу.

Однак не всі знають, що у чинному законодавстві України існує поняття  «альтернативна (невійськова) служба». Зокрема, у ст. 35 Конституції України визначено, кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність.
 

Таке право закріплене і ст. 4 Закону України «Про військову службу та військовий обов’язок», згідно з якою громадяни України мають право на заміну виконання військового обов’язку альтернативною (невійськовою) службою згідно з  Конституцією України та Законом України «Про альтернативну (невійськову) службу».

Отож, альтернативною (невійськовою) службою визначається така діяльність, яку здійснюють замість проходження строкової військової служби і яка має на меті виконання обов’язку перед суспільством – так визначено у ст. 1 Закону України «Про  альтернативну (невійськову) службу». Цим законом також передбачено, що таку службу проходять на підприємствах, в установах, організаціях, діяльність яких пов’язана із соціальним захистом населення, охороною здоров’я, захистом довкілля, будівництвом, житлово-комунальним та сільським господарством, а також у патронажній службі в організаціях Товариства Червоного Хреста України.
 

Підсумовуючи вищезазначене, на альтернативну службу направляються громадяни, які підлягають призову на строкову військову службу і особисто заявили про неможливість її проходження як такої, що суперечить їхнім релігійним переконанням, документально або іншим чином підтвердили істинність переконань та стосовно яких прийнято відповідні рішення. Йдеться переважно про громадян, які входять в певні релігійні організації, статутом яких заборонено своїм прихожанам брати в руки зборю. Тому охочий проходити саме альтернативну (невійськову) службу, у разі необхідності, повинен подати документ, що підтверджує істинність цих переконань, наприклад, довідку від своєї релігійної громади з переліку зареєстрованих організацій, які забороняють використання зброї. 
 

Чи актуальна ця тема нині, під час дії воєнного стану та активної фази війни?

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав громадян на проходження альтернативної служби із зазначенням строку дії цих обмежень. Починаючи з 24 лютого 2022 року в Україні діє воєнний стан, разом з ним діють певні обмеження прав та свобод громадян України. 
 

Тому такого поняття, як альтернативна невійськова служба, під час дії воєнного стану існувати не може. В мирний час – інша справа, під час війни – усі захищають державу, народ, своє майбутнє.

Згідно з ч. 2 ст. 35 Конституції України  здійснення цього права (мається на увазі право сповідувати певну релігію і тому не брати до рук зброю, фактично перебувати на альтернативній службі) може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров’я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей.

Також у Законі України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» альтернативна (невійськова) служба під час війни не визначена, так як існують ті обставини, коли має місце охорона громадського порядку, здоров’я, життя і моральності населення, захисту прав і свобод інших людей.

На практиці осіб, які все ж таки належать до певних релігійних громад і які не можуть брати до рук зброю, а тому будуть вкрай неефективними під час виконання бойових завдань, можуть мобілізовувати до війська на відносно «мирні» посади, такі як кухарі, водії, інженери. Тобто такі мобілізовані можуть іншим способом послужити державі та народу України, виконуючи інші суспільно-корисні роботи та завдання.

Джерело: Безоплатна правова допомога