Чи можна брати дні відпустки лише з понеділка по п'ятницю
Відповідно до ст. 12 Закону про відпустки та ст. 79 КЗпП щорічну відпустку можна ділити на частини будь-якої тривалості, якщо її основна безперервна частина становить не менше 14 к. дн.Якщо працівник вже використав 14 днів основної щорічної відпустки і її основна безперервна частина становила не менше 14 к. дн., решту відпустки може бути поділено на частини будь-якої тривалості (по 1–5 днів).
Закон не містить заборони надати працівнику відпустку будь якої тривалості частинами, в тому числі із включенням вихідних днів або без, залежно від тривалості такої відпустки, якщо її основна безперервне частина становить 14 к .дн. Водночас звертаємо увагу, що щорічна відпустка обчислюється в календарних, а не в робочих днях.
Тому надання відпустки тривалістю 5 к. дн. означає використання її послідовно протягом 5 к. днів. Якщо цей період охоплює вихідні (суботу і неділю), такі дні не виключаються з відпустки.
Питання про поділ основної щорічної відпустки та строки її надання частинами вирішується сторонами трудового договору за взаємною згодою сторін.
Тобто питання про надання працівнику відпустки частинами є правом, а не обов’язком роботодавця. Керівник має право відмовити працівнику в наданні основної щорічної відпустки частинами.
Окремо звертаємо увагу, що ч. 2 ст. 12 Закону № 2136 роботодавцю надане право у період дії воєнного стану відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури, робіт з виробництва товарів оборонного призначення або до виконання мобілізаційного завдання (замовлення).
Під час воєнного стану роботодавець має право відмовити працівнику в наданні невикористаних днів щорічної відпустки за минулі роки (ст. 12 Закону № 2136).
Також не діють норми ч. 7 ст. 79 КЗпП та ч. 2 ст. 12 Закону про відпустки, які визначають, що невикористана частина щорічної відпустки має бути надана працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка.
Тобто питання про надання працівнику відпустки частинами є правом, а не обов’язком роботодавця. Керівник має право відмовити працівнику в наданні основної щорічної відпустки частинами.
Окремо звертаємо увагу, що ч. 2 ст. 12 Закону № 2136 роботодавцю надане право у період дії воєнного стану відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури, робіт з виробництва товарів оборонного призначення або до виконання мобілізаційного завдання (замовлення).
Під час воєнного стану роботодавець має право відмовити працівнику в наданні невикористаних днів щорічної відпустки за минулі роки (ст. 12 Закону № 2136).
Також не діють норми ч. 7 ст. 79 КЗпП та ч. 2 ст. 12 Закону про відпустки, які визначають, що невикористана частина щорічної відпустки має бути надана працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка.