Чи можна відмовити в наданні безоплатної відпустки суміснику, який перебуває у відпустці за основним місцем роботи

Статтею 45 Конституції України гарантується  право на відпочинок кожному, хто працює. Закон України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР встановлює державні гарантії права на відпустки працівників, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров’я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

Статтею 25 Закону України «Про відпустки» визначено перелік випадків, коли роботодавець зобов’язаний надати працівнику відпустку без збереження заробітної плати в обов’язковому порядку.

Так, пунктом 14 статті 25 Закону України «Про відпустки» встановлено, що сумісникам відпустка без збереження заробітної плати за бажанням працівника надається в обов’язковому порядку до закінчення відпустки за основним місцем роботи.

Тобто роботодавець не може відмовити працівнику в наданні вищезазначеної відпустки у разі його бажання.

Також було повідомлено, що відпустка без збереження заробітної плати за бажанням працівника надається в обов’язковому порядку особам з інвалідністю III групи – тривалістю до 30 календарних днів щорічно.

Джерело: Східне міжрегіональне управління Держпраці