Депутати планують посилити відповідальність роботодавців за затримку зарплати

19 липня 2023 року у ВРУ зареєстровано проєкт Закону № 9510 "Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення захисту вимог працівників щодо виплати заборгованості із заробітної плати, в тому числі у випадку неплатоспроможності роботодавця".

Законопроєктом передбачається:

• зобов’язати роботодавця у разі затримки виплати заробітної плати на строк більше 15 календарних днів після закінчення місяця, за який здійснюється виплата, сплатити працівникові пеню в розмірі та на умовах, визначених трудовим або колективним договором, але не менше облікової ставки НБУ у розрахунку на рік за кожен день затримки, та виплатити всю суму заборгованості із заробітної плати та суму компенсації відповідно до Закону  «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»;
   
• надати право працівнику тимчасово припинити виконання роботи у разі затримки виплати заробітної плати на строк понад  15 календарних днів;
   
• розширити підстави для видання судових наказів, зокрема у разі, якщо заявлено вимогу не лише про стягнення заборгованої заробітної плати, а також нарахованої на день виплати суми компенсації втрати частини заробітної плати та пені у зв’язку з порушенням строків її виплати;
   
• закладення законодавчих підстав для створення гарантійної установи задля задоволення грошових вимог найманих працівників у разі неплатоспроможності роботодавця, як це передбачено ст. 25 Європейської соціальної хартії (переглянутої), частиною ІІІ Конвенції МОП № 173 про захист вимог працівників у випадку неплатоспроможності роботодавця та Директивою 2008/94/ЄC про захист працівників у разі банкрутства працедавця;
   
• виплата працівнику компенсації у розмірі трьох середньомісячних заробітних плат працівника за дванадцять місяців, що передують місяцю, в якому порушено справу про банкрутство чи припинено трудовий договір у разізвільнення працівника до порушення зазначеної справи. При цьому максимальний розмір компенсації не може перевищувати дванадцяти мінімальних заробітних плат станом на 1 січня відповідного року;
   
• включення до Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування періоду, за який виплачено вищезазначену компенсацію заробітної плати, як періоду, за який сплачено єдиний внесок із виплаченої суми компенсації заробітної плати, та врахування такого періоду при обчисленні страхового стажу для призначення пенсій та страхових допомог за рахунок коштів соціального страхування.

Законопроєктом передбачається виплата працівнику компенсації у разі неплатоспроможності роботодавця лише для боргів, заявлених в господарському процесі щодо роботодавця, день відкриття провадження у справі про банкрутство якого настав не раніше дня набрання чинності запропонованим законом.

У разі прийняття цей Закон набере чинності з 1 січня 2025 року (крім статті 115, статті 115-1 та частини восьмої статті 265 КЗпП, пункту 1 частини першої статті 161 Цивільного процесуального кодексу України, статті 34 та статті 341 Закону України «Про оплату праці», які наберуть чинності з 1 січня 2024 року).

Положення цього Закону застосовуватимуться:

• до правовідносин, за якими затримка виплати заробітної плати виникла з дня набрання чинності цим Законом. До правовідносин, за якими затримкавиплати заробітної плати виникла до набрання чинності цим Законом, застосовуються норми законодавства, які діяли до набрання чинності цим 3аконом;
• до випадків неплатоспроможності роботодавця, день відкриття провадження у справі про банкрутство якого настав не раніше дня набрання чинності цим Законом. До компенсації у встановленому цим Законом порядку можуть бути заявлені всі належні працівникові суми заробітної плати, передбачені законодавством про працю, колективним договором, угодою сторін, не залежно від дати виникнення відповідних зобов’язань роботодавця, щодо якого порушено справу про банкрутство.