Держпраці нагадує про трудові права та пільги осіб з інвалідністю
В Україні особам з інвалідністю забезпечується повне й рівноправне здійснення ними всіх прав та свобод людини в усіх сферах суспільного життя. Держава піклується про створення належних умов праці та справедливий соціальний захист осіб з інвалідністю. Будь-яка дискримінація осіб з інвалідністю відповідно до законодавства забороняється, у тому числі під час реалізації ними права на працю.
Основними законодавчими актами, які визначають права та свободи осіб з інвалідністю, є:
- Загальна декларація прав людини;
- Конвенція про права осіб з інвалідністю від 13 грудня 2006 року;
- Кодекс законів про працю України;
- Закони України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», «Про відпустки» тощо.
Статтею 27 Конвенції визначено, що право на працю осіб з інвалідністю включає право на отримання можливості заробляти собі на життя працею, яку особа з інвалідністю вільно вибрала чи на яку вона вільно погодилась, в умовах, коли ринок праці та виробниче середовище є відкритими, інклюзивними та доступними для осіб з інвалідністю.
Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов’язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю.
Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об’єднань з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, законодавством встановлено норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 % середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, − у кількості одного робочого місця (стаття 19 Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»).
Кодекс законів про працю України передбачає такі види пільг під час працевлаштування осіб з інвалідністю:
- під час прийняття на роботу не встановлюються випробування для осіб з інвалідністю, направлених на роботу відповідно до рекомендації медико-соціальної експертної комісії;
- розірвання трудового договору, укладеного на визначений строк, за заявою такого працівника;
- переважне право залишитися на роботі при скороченні чисельності або штату при рівних умовах продуктивності праці та кваліфікації надається особам з інвалідністю внаслідок війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
- особа з інвалідністю має право відмовитися працювати в нічний час і надурочно;
- за бажанням особи з інвалідністю їй може встановлюватись режим роботи на умовах неповного робочого часу.
Також на власника покладається обов’язок організовувати навчання, перекваліфікацію, працевлаштування осіб з інвалідністю, створення для них умов праці з урахуванням медичних рекомендацій.
Встановлено і певні додаткові гарантії у наданні відпусток особам з інвалідністю. Якщо для всіх працівників право на щорічну оплачувану відпустку настає після шести місяців безперервної роботи, то особам з інвалідністю щорічна відпустка може бути надана до закінчення шестимісячного терміну, у зручний для них час відповідно до Закону України «Про відпустки».
Крім того, тривалість щорічної основної відпустки для працівників – осіб з інвалідністю становить:
- для осіб з інвалідністю I і II груп – 30 календарних днів;
- для осіб з інвалідністю III групи – 26 календарних днів.
Звертаємо увагу! Особливості організації трудових відносин під час дії воєнного стану встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 р. № 2136-IX. Згідно з пунктом 2 статті 1 Закону № 2136 на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина передбачених статтями 43, 44 Конституції України, зокрема:
- під час укладення трудового договору в період дії воєнного стану умова про випробування працівника під час прийняття на роботу може встановлюватися для будь-якої категорії працівників (частина друга статті 2 Закону № 2136);
- у період дії воєнного стану надання працівнику щорічної основної відпустки за рішенням роботодавця може бути обмежено тривалістю 24 календарні дні за поточний робочий рік (частина перша статті 12 Закону № 2136).
Надання відпустки більшої тривалості ніж 24 дні в період дії воєнного стану є правом, а не обов’язком роботодавця. Надання не використаних у період дії воєнного стану днів такої відпустки переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану.
Закон № 2136 діє винятково протягом періоду воєнного стану та втрачає чинність із дня його припинення або скасування, крім частини 3 статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».