Дискримінація осіб з інвалідністю під час працевлаштування на роботу

Щодня чисельність осіб з інвалідністю, на превеликий жаль, зростає, що зумовлено воєнним конфліктом, що розв’язала Рф проти України. У зв’язку з цим виникають питання, що робити таким особам далі, як жити, куди влаштовуватись на роботу та чи не будуть вони зазнавати дискримінації з боку роботодавця під час працевлаштування?

Очевидно, що в разі, якщо до певної роботи в особи з інвалідністю є певні протипоказання, що відображено в медичних документах, їй буде відмовлено у працевлаштуванні. Однак непоодинокими є випадки, коли роботодавці вимагають від претендента довідку, що саме ця робота йому не протипоказана. Наприклад, можуть вимагати довідку, що особа з інвалідністю здатна працювати касиром в супермаркеті, що є протизаконним та змушує особу з інвалідністю витрачати додатковий час на отримання такого документа.
 

Право на працю осіб з інвалідністю означає отримання можливості на рівні з іншими заробляти собі на життя працею, яку особа з інвалідністю вільно вибрала чи на яку вона вільно погодилась, в умовах, коли ринок праці та виробниче середовище є відкритими, інклюзивними та доступними для осіб з інвалідністю (ст. 27 Конвенції про права осіб з інвалідністю).

Крім того, вищевказана стаття Конвенції про права осіб з інвалідністю забороняє дискримінацію за ознакою інвалідності стосовно всіх питань, які стосуються всіх форм зайнятості, зокрема умов прийняття на роботу, наймання та зайнятості, збереження роботи, просування по службі та безпечних і здорових умов праці.
 

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» захист прав, свобод і законних інтересів осіб з інвалідністю забезпечується в судовому або іншому порядку, встановленому законом.

До законодавства України, яке визначає права та свободи осіб з інвалідністю, зокрема, належать:

• Загальна декларація прав людини;
• Конвенція про права осіб з інвалідністю від 13 грудня 2006 року;
• Кодекс законів про працю України;
• Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»;
• Закон України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні»;
• Закон України «Про відпустки».
   

Якщо особа з інвалідністю вирішила працевлаштуватись, їй необхідно надати роботодавцю такі документи:

• паспорт або інший документ, що посвідчує особу;
• трудову книжку;
• документ про освіту;
• довідку медико-соціальної експертної комісії;
• виписку з акта-огляду медико-соціальної експертної комісії, де вказується строк, група інвалідності та її причина;
• індивідуальну програму реабілітації особи з інвалідністю, яка є обов’язковою для виконання всіма роботодавцями.

Що ж стосується роботодавців, то ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов’язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю.
 

Кодекс законів про працю України передбачає такі види пільг під час працевлаштування осіб з інвалідністю:

• під час прийняття на роботу не встановлюються випробування для осіб з інвалідністю, направлених на роботу відповідно до рекомендації медико-соціальної експертної комісії;
• інвалідність є поважною причиною для розірвання трудового договору, укладеного на визначений строк;
• у разі скорочення чисельності або штату переважне право залишитися на роботі за рівних умов продуктивності праці та кваліфікації надається особам з інвалідністю внаслідок війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
• працююча особа з інвалідністю має право відмовитися працювати в нічний час і надурочно;
• на прохання особи з інвалідністю може встановлюватись режим роботи на умовах неповного робочого дня (тижня).

До того ж на власника покладається обов’язок організовувати навчання, перекваліфікацію, працевлаштування осіб з інвалідністю, створення для них умов праці з урахуванням медичних рекомендацій.

Таким чином, варто наголосити, що особам з інвалідністю забезпечується повне й рівне здійснення ними всіх прав та основоположних свобод людини в усіх сферах суспільного життя. Дискримінація осіб з інвалідністю відповідно до законодавства забороняється, у тому числі під час реалізації ними права на працю. Саме тому особи з інвалідністю потребують створення належних умов праці та справедливого соціального захисту для того, щоб успішно інтегруватися та комунікувати із суспільством.

Джерело: Безоплатна правова допомога