Дистанційна робота не вважається поважною причиною пропуску строків звернення до суду

Верховний Суд у постанові ВС/КАС від 30.09.2021 р. у справі № 320/3307/21 розглянув позов товариства до податківців з приводу оскарження їх рішення.

Суд першої інстанції вказав на те, що позовна заява подана з порушенням визначеного законодавством строку звернення до суду.

Товариству запропонували усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку на звернення до суду з цим позовом та доказів поважності причин пропуску такого строку.

На обґрунтування підстав поважності пропуску строку звернення до суду товариство посилалось на:

• поширення на території України коронавірусу COVID-19 та, як наслідок, переведення всіх працівників підприємства на дистанційну роботу;
• відсутність у штаті підприємства компетентної особи у сфері права, що позбавило позивача реальної можливості підготувати та своєчасно направити до суду позовну заяву.

Апеляційний суд не погодився із цими аргументами та виходив із того, що переведення працівників на дистанційну роботу у зв'язку з введенням на території України карантину є питанням організації внутрішніх робочих процесів позивача та не звільняє останнього від відповідальності за несвоєчасне виконання процесуальних обов'язків. Наведені вище обставини не спричинили припинення діяльності підприємства та виконання керівником і працівниками товариства своїх функціональних обов'язків, а отже, товариство жодним чином не було обмежене у праві на своєчасне отримання правової допомоги.

Суд дійшов висновку, що причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам:

• це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк;
• це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк;
• ця причина виникла протягом строку, який пропущено;
• ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тому поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.