Графік відпусток: що потрібно знати роботодавцям та працівникам

Раціональне планування робочого часу неможливе без своєчасного відпочинку працівників. Саме графік відпусток дає змогу збалансувати виробничі потреби та право людини на відновлення протягом усього календарного року. Міністерство юстиції роз’яснює, які правила у складанні графіків відпусток на підприємствах, в установах та організаціях передбачені українським законодавством.

Закон України «Про відпустки» поширюється на всіх робітників, які працюють за трудовим договором – як на підприємствах, в установах та організаціях, так і у фізичних осіб-підприємців. Відповідно, графік відпусток є обов’язковим для кожного роботодавця, незалежно від чисельності персоналу.

Законодавство не встановлює фіксованої дати складання графіка або типової форми документа. Водночас найпоширенішою практикою є затвердження графіка до початку календарного року. Це дає змогу врахувати сезонні навантаження, специфіку роботи та потреби працівників. Порядок складання графіка роботодавець може визначити внутрішніми документами.

Черговість надання відпусток визначається графіком, який:

• затверджується роботодавцем за погодженням із профспілковим або іншим представницьким органом трудового колективу;
• доводиться до відома працівників.

Такі вимоги передбачені частиною десятою статті 10 Закону України «Про відпустки» та статтею 79 Кодексу законів про працю України.

У графіку відпусток, як правило, зазначають:

• вид відпустки;
• дату її початку та закінченн;
• тривалість у календарних днях.

Під час складання графіка варто передбачити, зокрема, такі види відпусток:

• щорічну основну відпустку тривалістю не менше 24 календарних днів (стаття 6 Закону України «Про відпустки»);
• додаткову відпустку працівникам, які мають дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю, – 10 календарних днів (стаття 19 Закону України «Про відпустки»);
• додаткові відпустки за вислугу років – для окремих категорій працівників відповідно до спеціальних законів;
• інші додаткові та соціальні відпустки, передбачені законодавством і колективним договором.

Щорічну основну відпустку за бажанням працівника дозволено ділити на частини, за умови що одна безперервна частина становить не менше 14 календарних днів (стаття 13 Закону України «Про відпустки», частина шоста статті 79 КЗпП України).

Окремі категорії працівників мають право на щорічну відпустку у зручний для них час. До них, зокрема, належать неповнолітні, особи з інвалідністю, батьки дітей, одинокі матері й батьки, а також дружини та чоловіки військовослужбовців (частина дванадцята статті 10 Закону України «Про відпустки»).

Після затвердження графік відпусток доводиться до відома працівників. Він може змінюватися або доповнюватися, зокрема у разі прийняття нових працівників. Закон також передбачає перенесення відпустки у випадках тимчасової непрацездатності, відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами або її збігу з навчальною відпусткою.

Продуманий графік відпусток забезпечує чіткий ритм роботи й відпочинку, сприяє стабільній організації трудових процесів та є важливим інструментом захисту прав працівників.