Як проявляється гендерна дискримінація у сфері праці

Забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров’я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану.

Дискримінація за ознакою статі в трудових відносинах проявляється в такому, наприклад:

• розподіл на «жіночі» і «чоловічі» професії та види робіт;
• фактичне недопущення жінок чи чоловіків на підставах їх статі до отримання професійної підготовки чи навчання за тією чи іншою професією;
• розрив у заробітній платі жінок та чоловіків у межах однієї галузі чи професії 25 %;
• неформальна зайнятість, за якої вагітні і матері з дітьми до трьох років не можуть отримувати законодавчо гарантовані соціальні виплати і пільги, пов’язані із їх репродуктивною роботою;
• різне ставлення до працівників та працівниць, сприйняття та ставлення до жінок як до другорядних працівників;
• дискримінація, пов’язана з вагітністю та зобов’язаннями з догляду за дитиною або хворим членом сім’ї;
• відмови на запити працівників щодо суміщення робочого графіку із сімейними обов’язками.

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» дискримінація за ознакою статі забороняється.

Під сексизмом розуміють дискримінацію та зауваження в адресу жінок, наприклад,  презирливе ставлення до її розумових здібностей або пряма вказівка на «місце біля плити», відверті зауваження, коментарі одягу та вигляду, сексистський гумор або жарти, доторкання. Якщо на роботі пропонують виконати типово «жіночі» доручення (жінки нібито швидше друкують, краще організують затишок або справляються з рутиною), від них варто сміливо відмовитися, якщо в список ваших основних обов’язків це не входить.

Поняття сексизм викладено в наказі Міністерства соціальної політики України  29.01.2020 р. № 56. Там зазначено, що це будь-який акт, жест, візуальний образ, написане або сказане, дія чи поведінка, заснована на ідеї про те, що людина або група осіб неповноцінні через свою стать, які виникають у публічній чи приватній сферах, онлайн або офлайн, з метою або для досягнення ефекту:

• образи гідності людини або прав особи або групи осіб;
• призведення до фізичної, сексуальної, психологічної або соціально-економічної шкоди або страждань особи або групи людей;
• створення середовища залякування, ворожості, приниження та заподіяння шкоди;
• створення перешкод для незалежності та повної реалізації прав людини особою або групою осіб;
• підтримки та зміцнення гендерних стереотипів.

Центральне міжрегіональне управління Держпраці