Як роботодавцю організувати відносини з працівником-волонтером

Законодавство України про працю не передбачає додаткових пільг та гарантій для працівників, що поєднують роботу з волонтерською діяльністю.

Водночас роботодавець не обмежений у правах щодо встановлення додаткових, порівняно із законодавством пільг і гарантій таким працівникам.

Така можливість прямо передбачена статтею 9-1 КЗпП. Підприємства, установи, організації в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть встановлювати додаткові порівняно з законодавством трудові і соціально-побутові пільги для працівників.

Також слід мати на увазі, що ст. 7 Закону “Про колективні договори і угоди” допускає можливість внесення в колективні договори умов, що поліпшують становище працівників порівняно з законодавством (надають додаткові трудові і соціально-побутові пільги працівникам, а також додаткові гарантії). Такі умови колективних договорів є чинними і обов'язковими до виконання.

Для уникнення складнощів між сторонами трудового договору (працівником і роботодавцем) і між членами трудового колективу (щодо нерівного ставлення до працівників волонтерів і неволонтерів) оптимальним рішенням буде встановлення відповідних гарантій для працівників, що поєднують роботу із волонтерською діяльністю згідно із Законом України «Про волонтерську діяльність» в колективному договорі.

З огляду на те, що волонтери це велика підтримка громадян, які потребують допомоги, Збройних сил України, роботодавцям доцільно сприяти своїм працівникам-волонтерам.

До того ж багато роботодавців співпрацюють із волонтерськими організаціями, з якими встановлені договірні відносини щодо реалізації спільних проектів.

В колективному договорі, або в трудовому договорі між працівником і роботодавцем можуть бути передбачені такі гарантії для працівників–волонтерів:

надання додаткових вільних від роботи днів при збереженні повної тривалості робочого часу на безперервно діючих підприємствах (цехах, дільницях) аби працівник не втрачав у заробітній платі. Це можна зробити за рахунок збільшення тривалості роботи в окремі дні де застосовується підсумований облік робочого часу (ст. 61 КЗпП);
запровадження скороченої тривалості робочого часу за рахунок власних коштів роботодавця для працівників-волонтерів (ст. 51 КЗпП);
встановлення неповної тривалості робочого часу (дня, тижня) ( ст. 56 КЗпП);
введення гнучкого режиму робочого часу (стаття 60 КЗпП);
надання додаткових днів відпусток, крім передбачених законодавством про працю, за рахунок коштів роботодавця.

Перспективним є визначення соціальними партнерами у колективному договорі заходів щодо підвищення продуктивності праці із одночасним скороченням тривалості робочого часу. Слід нагадати, що, наприклад, у Нідерландах середньостатистична тривалість робочого тижня — 27 годин. При цьому голландські підприємства все частіше переходять на чотириденку, а середній робочий день жителя цієї країни триває 7 годин 30 хвилин. 35 годин триває робочий тиждень в Ірландії і Франції.

Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, роботодавцям, що сповідують принципи соціальної відповідальності, доцільно спільно працівниками, їх організаціями обговорити надання гарантій і компенсацій співробітникам, що поєднують роботу із волонтерською діяльністю та визначити загальні правила і порядок їх надання у колективних договорах і угодах.

Пільги від роботодавця працівникам-волонтерам повинні надаватись з урахуванням конкретних умов виробничої і комерційної діяльності під час дії воєнного стану із дотриманням розумного балансу між інтересами виробництва і працівника, що має бажання бути волонтером.

Джерело: Схiдне міжрегiональне управлiння Держпрацi