Як роботодавцю реагувати на інформацію про працівника-колабораціоніста

Війна загострила питання, з якими можуть стикатися роботодавці. Серед них і таке, як діяти, якщо працівник є колабораціоністом. Які є законні способи реагування на наявну інформацію?

«Закон і Бізнес» пропонує розглянути різні ситуації залежно від стадії розгляду кримінального провадження стосовно конкретної особи.

Є інформація про те, що працівник співпрацює з державою-агресором, проте кримінального провадження немає

Розірвати трудові відносини з таким працівником можна виключно на підставах, передбачених КЗпП, з урахуванням норм Закону № 2136. Тож можна назвати такі можливості для припинення трудових відносин:

угода сторін (п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП);
закінчення строку дії трудового договору (п. 2 ч. 1 ст. 36, ст. 23 КЗпП);
розірвання трудового договору з ініціативи працівника (п. 4 ч. 1 ст. 36, ст. 38, 39 КЗпП) (у зв'язку з веденням бойових дій у районах, в яких розташоване підприємство, установа, організація, та існуванням загрози для життя і здоров'я працівника він може розірвати трудовий договір за власною ініціативою у строк, зазначений у його заяві (крім випадків примусового залучення до суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану, залучення до виконання робіт на об'єктах критичної інфраструктури), ст. 4 Закону № 2136);
розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця (п. 4 ч. 1 ст. 36, ст. 40, 41 КЗпП) (у період дії воєнного стану допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця у період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці (крім відпустки у зв'язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки, ст. 5 Закону № 2136);
розірвання трудового договору на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (п. 4 ч. 1 ст. 36, ст. 45 КЗпП);
переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду (п. 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП);
відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці (п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП) (у період дії воєнного стану повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці, передбачених ч. 3 ст. 32 та ст. 103 КЗпП, здійснюється не пізніше як до запровадження таких умов, ч. 2 ст. 3 Закону № 2136);
відсутність працівника на роботі та інформації про причини такої відсутності понад чотири місяці поспіль (п. 8-3 ч. 1 ст. 36 КЗпП).

Кримінальне провадження розпочато, але вироку ще немає

На цій стадії кримінального провадження, у разі отримання ухвали слідчого судді/суду про відсторонення від посади або про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, роботодавець, керуючись ст. 46 КЗпП, має відсторони такого працівника від роботи. На час відсторонення зарплата не зберігається.

Наявний вирок суду, яким особу визнано винною за ст. 111-1 ККУ

Самого по собі обвинувального вироку суду для звільнення колабораціоніста з посади недостатньо. Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 36 КЗпП підставою для припинення трудового договору є набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім випадків звільнення від відбування покарання з випробуванням) до позбавлення волі або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження роботи. У разі обрання іншої міри покарання підстави для звільнення слід шукати серед загальних.

Також варто пам'ятати, що далеко не вся діяльність згідно з нормами міжнародного гуманітарного права може вважатися колабораційною, наприклад, примусова робота на окупанта легімітизована ст. 51 Конвенцією про захист цивільного населення під час війни (далі — Конвенція); судові органи на окупованих територіях можуть функціонувати, проте мають здійснювати правосуддя за законодавством України і від її імені (ст. 54 Конвенції); медичному персоналу усіх категорій дозволено виконувати свої обов'язки (ст. 56 Конвенції); сплата податків на користь окупаційної влади також дозволяється (ст. 43 IV Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі).