Які є обмеження щодо відрахувань із заробітної плати

Обмеження відрахувань із заробітної плати встановлено ст. 127 КЗпП. Відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством.

Відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі чи організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) роботодавця:

• для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати;
• для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок;
• для погашення невитраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості, або ж на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування.

У цих випадках роботодавець має право видати наказ (розпорядження) про відрахування:

• не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості або з дня виплати неправильно обчисленої суми; 
• у разі звільнення працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідпрацьовані дні відпустки (відрахування за ці дні не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи з підстав, зазначених у п. 3, 5, 6 ст. 36 і п. 1, 2 і 5 ст. 40 КЗпП, а також у разі направлення на навчання та у зв’язку з виходом на пенсію);
• у разі відшкодування шкоди, завданої з вини працівника підприємству, установі, організації (ст. 136 КЗпП).