Контроль гіг-контрактів не належить до повноважень Держпраці

Департамент з питань праці Державної служби України з питань праці у листі від 04.02.2022 р. № 702/4.1/4.1-22 роз’яснив свої повноваження щодо гіг-контрактів.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 р. № 96 (далі – Положення), Держпраці є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику, зокрема з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Відповідно до частини третьої ст. 3 КЗпП дія КЗпП та законодавства про працю не поширюється на відносини між гіг-спеціалістами та резидентами Дія Сіті, визначені Законом України “Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні” (далі – Закон).

Частиною першою ст. 1 Закону визначено, що гіг-контракт – це цивільно-правовий договір, за яким гіг-спеціаліст зобов’язується виконувати роботи та/або надавати послуги відповідно до завдань резидента Дія Сіті як замовника, а резидент Дія Сіті зобов’язується оплачувати виконані роботи та/або надані послуги і забезпечувати гіг-спеціалісту належні умови для виконання робіт та/або надання послуг, а також соціальні гарантії, передбачені розділом V Закону; гіг-спеціаліст – це фізична особа, яка за гіг-контрактом є підрядником та/або виконавцем.

Укладення цивільно-правових договорів регулюється ЦКУ, контроль за виконанням умов яких не належить до повноважень Держпраці.

Кабінет Міністрів України постановою від 17.06.2015 р. № 413 (далі – Постанова № 413) визначив порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу / укладення гіг-контракту.

Держпраці здійснює контроль за виконанням умов Постанови № 413 в частині подання суб’єктами господарювання повідомлень про прийняття найманих працівників (за основним місцем роботи та за сумісництвом). Інші питання не належать до повноважень Держпраці.

У разі виникнення додаткових запитань можна звернутись до Міністерства економіки України як до головного органу в системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері праці, зайнятості населення, трудової міграції, трудових відносин, соціального діалогу.