Переміщення працівника на інше робоче місце: правові наслідки

Основоположні права громадян, пов’язані з реалізацією права на працю, передбачені статтями 43-46 Конституції України.

Статтею 32 КЗпП України визначено, що переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу, та в інших випадках, передбачених законодавством.

Не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або обладнанні у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором.

Тобто частиною другою статті 32 КЗпП України роботодавцю законодавчо надано право без згоди працівника здійснити такі дії:

• переміщати працівника в межах того ж підприємства на інше робоче місце;
• переміщати працівника в інший структурний підрозділ (тут встановлена додаткова вимога – структурний підрозділ має знаходитися в тій же місцевості);
• доручати роботу на іншому механізмі або агрегаті в межах спеціальності та кваліфікації (посади).

Отже, переведення відрізняється від переміщення тим, що в разі переведення працівнику доручається або інша робота, або та ж сама, але на іншому підприємстві, або робота на цьому ж підприємстві, але в іншій місцевості. А в разі переміщення працівник продовжує виконувати ту ж саму роботу, на тому самому підприємстві і в тій же місцевості, однак на іншому робочому місці, засобі праці чи іншому відділі.