Професійне вигорання: як розпізнати та впоратися

Професійне вигорання — це емоційне, фізичне та психологічне виснаження, спричинене тривалим стресом або надмірним навантаженням на роботі.

Це не просто втома після складного дня — це стан, коли людина більше не відчуває задоволення від своєї роботи та не має енергії її виконувати.

Причини професійного вигорання

• Надмірне навантаження. Постійні дедлайни, великі обсяги роботи та високі очікування можуть викликати перевтому.
• Нечіткі обов’язки. Відсутність розуміння своїх завдань або ролі у команді створює додатковий стрес.
• Монотонність. Рутинні завдання без можливості розвитку чи творчості виснажують емоційно.
• Непідтримуюче середовище. Відсутність підтримки з боку колег або керівництва збільшує ризик вигорання.

Нерівновага між роботою та особистим життям. Постійна зайнятість без часу на відпочинок і особисті інтереси призводить до втрати балансу.
 

Як зрозуміти, що це не просто втома чи стрес

Основні ознаки вигорання:

• Постійна втома, яка не зникає навіть після відпочинку.
• Зниження продуктивності та знижена професійна самооцінка.
• Відсутність мотивації до роботи.
• Дистанціювання від роботи, цинічне ставлення до неї.
• Фізичні симптоми: головний біль, проблеми зі сном, розлади травлення.

Вигорання не є хворобою, це – синдром. Проте воно може вважатися хворобою, якщо людина внаслідок нього не в змозі працювати, але основним діагнозом в цьому випадку все одно буде один із психічних розладів (наприклад, стан депресії, розлад адаптації, стрес-реакція тощо). У такому разі вигорання може бути визначене як додатковий діагноз, а активне лікування буде призначене для основного розладу. Лікування підбирається індивідуально і може включати, наприклад, стрес-менеджмент, медикаментозне лікування або психотерапію. Водночас важливим є здоровий сон.

Важка втома, що порушує працездатність (якщо вона, наприклад, супроводжується розладом адаптації), потребує лікарняного впродовж 2–3 тижнів. Стан важкої депресії часто потребує навіть більш тривалого перебування на лікарняному, адже відновлення працездатності займає більше часу, ніж зникнення симптомів. Важливо не просто перебувати на лікарняному, а й регулярно відвідувати спеціаліста з психічного здоров’я.

Якщо впродовж 1–2 місяців не спостерігається помітного поліпшення або якщо діагноз залишається нез’ясованим, людина має бути скерована на психіатричне обстеження.

Тернопільський обласний центр контролю та профілактики хвороб