Визначення потреби в постійному сторонньому догляді: що важливо знати

Після травми, важкого захворювання або з віком у людини можуть з’явитися труднощі з повсякденними справами — пересуванням, самообслуговуванням, спілкуванням. У таких випадках важливо не залишатися наодинці з проблемою. Держава передбачила механізм, який допомагає визначити, наскільки людині важко справлятися з повсякденним життям і чи потрібна їй допомога — зокрема, постійний сторонній догляд.

Потребу людини в постійному сторонньому догляді можуть встановити двома шляхами — залежно від ситуації.

• Експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (ЕКОПФО) визначають потребу в постійному сторонньому догляді під час оцінювання повсякденного функціонування відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 р. № 1338.
• Лікарсько-консультативні комісії (ЛКК) можуть оформити висновок про наявність порушень функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду — за формою № 080-4/о. Такий висновок надається самій особі або її законному представнику. 

Йдеться не про медичну допомогу, а саме про повсякденну підтримку: допомогти встати з ліжка, пересуватись по кімнаті, зорієнтуватись у часі та просторі, одягтись, поїсти чи висловити свої потреби.

Такі складнощі часто виникають унаслідок:

• порушення здатності до самообслуговування;
• втрати можливості самостійно пересуватись;
• дезорієнтації;
• труднощів зі спілкуванням;
• відсутності контролю за власною поведінкою.
   

Коли і куди звертатись

• Якщо людина звертається вперше для встановлення статусу інвалідності або настав час повторного огляду у зв'язку із завершенням строку інвалідності, вона проходить оцінювання повсякденного функціонування. Під час створення направлення лікуючий лікар зазначає мету: визначення потреби в постійному сторонньому догляді та інших соцпослугах.
• Якщо інвалідність уже встановлена, але потрібне лише документальне підтвердження потреби в догляді, це можна підтвердити через ЛКК.
   

Визначення потреби в постійному сторонньому догляді ЕКОПФО

Під час оцінювання експертна команда аналізує, як порушення стану здоров’я впливають на повсякденне життя людини. Оцінка здійснюється за фактичними функціональними можливостями особи, а не виключно за наявністю діагнозу чи групи інвалідності.

Ключове — встановити, чи може людина самостійно, безпечно та без загрози життю і здоров’ю забезпечувати базові життєві потреби з урахуванням:

• частоти потреби у допомозі (епізодично, регулярно, постійно);
• обсягу допомоги (часткова або повна);
• ефективності допоміжних засобів реабілітації.

Якщо виконання дії супроводжується значним болем або ризиком для життя і здоров’я, вважається, що така дія не може виконуватися самостійно.

Рішення про необхідність постійного стороннього догляду ухвалює експертна команда на підставі результатів оцінювання. До її складу входять практикуючі лікарі різних спеціальностей. Якщо експертна команда встановлює потребу в постійному сторонньому догляді, це обов’язково зазначається в рішенні за результатами оцінювання.
 

Як оцінюють критерії на практиці

Під час оцінювання команда враховує не лише те, чи людина в принципі здатна виконати дію, а чи може вона робити це стабільно та безпечно — без загрози життю і здоров’ю та без значного болю.

• Самообслуговування: чи може людина самостійно виконувати базові щоденні дії (гігієна, одягання, прийом їжі та ліків) і як часто потрібна допомога.
• Пересування: темп і відстань, яку людина здатна пройти, потреба в допомозі інших осіб або засобах реабілітації, можливість безпечно виходити з дому.
• Орієнтація: здатність орієнтуватися в часі та просторі, розпізнавати людей/місце/ситуацію, потреба в супроводі для безпечного перебування поза домом.
• Спілкування: чи може людина зрозуміло висловити потреби й отримати допомогу, чи потрібні стороння підтримка або спеціальні засоби комунікації.
• Контроль поведінки: чи може людина дотримуватися правил безпеки та соціальних норм і чи потрібен постійний нагляд, щоб уникнути небезпечних ситуацій.

Рішення ухвалюється на основі ступеня вираженості обмежень життєдіяльності. Потреба в постійному сторонньому догляді встановлюється у випадках:

• якщо людина має значний (3 ступінь) ступінь обмеження одного або кількох із цих критеріїв;
• якщо є виражений (2 ступінь) ступінь обмеження двох або більше критеріїв.

Важливо: виражене (2 ступінь) обмеження одного критерію саме по собі, як правило, не є достатньою підставою для встановлення потреби в постійному сторонньому догляді — підстава виникає, коли поєднуються обмеження двох і більше критеріїв, або є значне (3 ступінь) обмеження хоча б одного критерію.

Постійний сторонній догляд може бути встановлений, зокрема, людям з інвалідністю ІА або ІБ групи, а також з інвалідністю ІІ групи — за умови наявності відповідних ступенів обмеження критеріїв життєдіяльності.

За результатами оцінювання експертна команда ухвалює рішення. Людина отримує витяг з цього рішення та рекомендації, які є медичною частиною індивідуальної програми реабілітації. Ці документи надсилаються на електронну пошту або рекомендованим листом, якщо електронна адреса відсутня.
 

Коли потребу у постійному сторонньому догляді визначає ЛКК

У деяких ситуаціях людині потрібно лише підтвердити (зафіксувати) потребу в постійному сторонньому догляді документально, без повторного проходження оцінювання повсякденного функціонування. Зокрема, це може стосуватися випадків, коли інвалідність вже встановлена, а необхідний окремий висновок для подальших процедур у соціальній сфері. У таких випадках потребу в постійному сторонньому догляді визначає та/або фіксує лікарсько-консультативна комісія (ЛКК).

ЛКК оцінює не “діагноз сам по собі”, а фактичні порушення функцій і залежність людини від допомоги інших осіб у повсякденному житті. Під час визначення потреби у догляді комісія враховує, зокрема:

• пересування: чи може людина безпечно пересуватися вдома та поза домом без сторонньої допомоги (навіть із засобами реабілітації);
• самообслуговування: чи може самостійно виконувати базові щоденні дії (гігієна, одягання, прийом їжі та ліків);
• когнітивні та поведінкові порушення: орієнтацію, пам’ять, здатність розуміти ситуацію, дотримуватися правил безпеки та контролювати поведінку;
• частоту й обсяг допомоги: допомога потрібна епізодично/регулярно/постійно, часткова чи повна;
• безпеку виконання дій: якщо виконання дій пов’язане зі значним ризиком для життя і здоров’я або істотним болем, вважається, що людина не може виконувати їх самостійно.

За результатами такого розгляду ЛКК оформлює відповідний висновок за встановленою формою, зокрема: 

Форма 080-4/о — «Висновок про наявність порушення функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду» (затверджена наказом МОЗ від 27.11.2025 р. № 1811).

Висновок призначений для реєстрації порушень функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду, у тому числі для реєстрації когнітивних порушень, які виникають при захворюваннях (органічні психічні розлади (F00–F09), розумова відсталість (F70–F79), порушення рухової активності (паралічі), соціальна дезадаптація тощо). Когнітивні порушення можуть спостерігатися у симптокомлексі розладів психіки та поведінки внаслідок вживання психоактивних речовин (F10–F19), шизофренії (F20), первазивних розладів психологічного розвитку (F84), нейродегенеративних захворювань (хвороба Альцгеймера, Паркінсона тощо), судинних захворювань головного мозку (інсульти, інфаркти мозку, церебральний атеросклероз), нейроінфекції, наслідків черепно-мозкової травми, новоутворень, метаболічних порушень та інтоксикацій, аутоімунних захворювань, генетичних захворювань тощо.

Відповідно до оновлень: не потрібно визначати конкретний орган, для якого надається такий висновок; можливе накладення як звичайного, так і електронного підпису; строк, на який видається висновок, відповідає строку, на який встановлено інвалідність (безстроково або на термін тривалості інвалідності), але не менше 12 місяців.

При цьому усі висновки за формами № 080-4/о та № 080-2/о, що були видані до набрання чинності новими змінами, є чинними протягом строку, на який вони були видані.

Строк, на який видається висновок за формою № 080-4/о, не змінився, а саме:

• людям, яким інвалідність встановлено безстроково, висновок видається безстроково;
• людям, яким інвалідність встановлено на певний строк, висновок видається на строк не більше ніж до завершення строку, на який їм встановлено інвалідність, але не менше ніж на 12 місяців;
• усім іншим висновок видається на строк у 12 місяців з дати видачі.

2. Висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу (за формою, затвердженою наказом МОЗ від 31.07.2013 № 667).

Строк, на який видається висновок ЛКК за формою, затвердженою наказом МОЗ від 31.07.2013 р. № 667,  не змінився, а саме:

• людям з інвалідністю I групи висновок ЛКК видається на строк встановлення їм інвалідності;
• людям з інвалідністю II групи висновок ЛКК видається строком не більше ніж до завершення строку встановлення їм інвалідності, але не менше ніж на 6 місяців;
• у разі якщо за особою з інвалідністю II групи догляд здійснюється непрацюючим пенсіонером (особою з інвалідністю), висновок ЛКК видається строком не менше ніж на 12 місяців.

На основі рішення експертної команди або висновку ЛКК можуть бути розпочаті подальші дії: оформлення соціальних послуг, у тому числі соціальних послуг з догляду на професійній основі, підготовка документів для органів соціального захисту. Якщо людині встановлено інвалідність або оновлено індивідуальну програму реабілітації, відповідна інформація також фіксується в електронній системі.

Експертні команди та лікарсько-консультативні комісії оцінюють стан здоров’я та повсякденне функціонування людини і на цій підставі роблять висновок про наявність або відсутність потреби в постійному сторонньому догляді. Водночас ЕКОПФО та ЛКК не визначають, хто саме має здійснювати догляд (конкретна особа) і не встановлюють, що догляд має надаватися “саме цією людиною”. Це питання належить до подальших процедур (оформлення соціальних послуг тощо) та вирішується поза межами повноважень медичних інституцій.

МОЗ