Під час «лікарняного» працівник вийшов на роботу: чи оплачувати листок непрацездатності?

Пунктом 1 Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 03.11.2004 р. № 532/274/136-ос/1406 (далі — Інструкція № 532), визначено, що листок непрацездатності — це багатофункціональний документ, який є підставою для звільнення від роботи у зв'язку з непрацездатністю та з матеріальним забезпеченням застрахованої особи в разі тимчасової непрацездатності, вагітності та пологів. Е-лікарняний є аналогом паперового листка непрацездатності, а отже, він теж є підставою для звільнення від роботи у зв'язку з непрацездатністю.

Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 р. № 1105-XIV (далі — Закон № 1105), який визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов’язкового державного соціального страхування, гарантії працюючим громадянам щодо їх соціального захисту, зокрема, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, не передбачено виконувати роботу під час перебування на «лікарняному». До того ж у табелі обліку використання робочого часу має зазначатися час, який працівник відпрацював, чи за допомогою умовної позначки слід відмітити його відсутність на роботі з тих чи інших причин. Якщо в табелі дні, в які працівник працював, збігатимуться з днями «лікарняного», виникне питання, чи оплачувати листок непрацездатності, адже працівник працював.  

Оплата «лікарняного» — це державна гарантія для працівника, який є застрахованою особою, тож ігнорувати її не можна. Водночас ст. 16 Закону № 1105 визначені підстави для відмови в наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності, а саме:

• одержання застрахованою особою травми або її захворювання в разі вчинення нею кримінального правопорушення;
• навмисне заподіяння шкоди своєму здоров’ю з метою ухилення від роботи чи інших обов’язків або симуляція хвороби;
• час перебування під арештом і час проведення судово-медичної експертизи;
• час примусового лікування, призначеного за судовим рішенням;
• тимчасова непрацездатність у зв’язку із захворюванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп’яніння або дій, пов’язаних із таким сп’янінням;
• період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати, творчій відпустці, додатковій відпустці у зв’язку з навчанням;
• період тимчасової непрацездатності, зазначений у листку непрацездатності, визнаному необґрунтованим.

Тож серед підстав відмови в наданні матеріальної допомоги по тимчасовій непрацездатності немає виконання роботи під час «лікарняного». Але частиною другою ст. 16 Закону № 1105 передбачено, що застраховані особи, які в період отримання допомоги по тимчасовій непрацездатності порушують режим, встановлений лікарем, втрачають право на таку допомогу з дня допущення порушення. Відповідно до п. 4.1 Інструкції № 532 порушення хворим призначеного режиму — це: 

• несвоєчасна явка на прийом до лікаря;
• алкогольне, наркотичне, токсичне сп’яніння під час лікування;
• вихід на роботу без дозволу лікаря;
• самовільне залишення закладу охорони здоров’я;
• виїзд на лікування в іншому закладі охорони здоров’я без відмітки про дозвіл виїзду;
• відмова від направлення або несвоєчасна явка на МСЕК тощо.

Людмила ПОЛІЩУК
головна редакторка журналу «Кадровик України»