Одночасне зайняття двох управлінських посад: чи можливо

У статті розглянемо, чи є порушенням законодавства ситуація, за якої працівник за основним місцем роботи обіймає посаду доцента закладу вищої освіти з покладанням на нього обов’язків завідувача кафедри й одночасно працює за сумісництвом на посаді начальника наукового відділу.

 

Зайняття посади та виконання обов’язків за посадою

Доцент закладу вищої освіти працює на цій посаді за основним місцем роботи. Посада завідувача кафедри є вакантною, і наказом керівника на доцента покладено виконання обов’язків завідувача кафедри. Одночасно працівник працює за сумісництвом на «0,5 ставки» на посаді начальника наукового відділу.

З’ясуємо, чи не порушує така ситуація вимоги законодавства, зокрема норми щодо заборони одночасно обіймати дві та більше посади, що передбачають виконання адміністративно-управлінських функцій. І насамперед потрібно розмежувати поняття «обіймати посаду» і «виконувати обов’язки за посадою».

Частиною дев’ятою ст. 55 Закону України «Про вищу освіту» від 01.07.2014 р. № 1556-VII (далі ― Закон № 1556) установлено, що особа в закладі вищої освіти не може одночасно займати дві та більше посади, що передбачають виконання адміністративно-управлінських функцій. Отже, законодавець пов’язує заборону саме з одночасним зайняттям посад, за якими виконуються управлінські функції. У цій нормі не йдеться про заборону виконувати обов’язки за вакантною посадою.

Це важливе розмежування, оскільки виконання працівником додаткової роботи за іншою посадою без звільнення від основної роботи не означає автоматичного виникнення в нього другого трудового договору за цією посадою. Зокрема, ст. 105 КЗпП передбачає виконання працівником поряд із основною роботою додаткової роботи за іншою професією (посадою) або обов’язків тимчасово відсутнього працівника. Тому запис у наказі «покласти виконання обов’язків завідувача кафедри» ще не означає, що працівник почав обіймати посаду завідувача кафедри.

Якщо в наведеній ситуації документи оформлено саме так, як описано, працівник:

Тож формально працівник не обіймає одночасно посади завідувача кафедри та начальника наукового відділу. Саме тому вважати таку ситуацію порушенням частини дев’ятої ст. 55 Закону № 1556 лише через факт виконання обов’язків завідувача кафедри підстав немає. Іншими словами, не можна автоматично поставити знак дорівнює між «обіймає посаду завідувача кафедри» та «виконує обов’язки завідувача кафедри».

Щодо начальника наукового відділу за сумісництвом, то тут також важливо не перебільшувати значення «0,5 ставки». Якщо посада начальника наукового відділу передбачає адміністративно-управлінські функції, працівник фактично обіймає цю посаду за сумісництвом. Однак для застосування частини дев’ятої ст. 55 Закону № 1556 потрібно встановити наявність двох посад, які особа обіймає одночасно.

У наведеному випадку однією з таких посад є посада начальника наукового відділу, а іншою — посада доцента закладу вищої освіти. При цьому посада доцента не є тотожною посаді керівника структурного підрозділу. Тому факт роботи ще й начальником наукового відділу за сумісництвом на «0,5 ставки» не свідчить про порушення цієї норми.

Але постає інше питання: чи правильно оформлено виконання обов’язків завідувача кафедри. І ось тут кадровій службі потрібно бути уважними. Закон № 1556 окремо регулює заміщення вакантних посад науково-педагогічних працівників. Частиною восьмою ст. 55 Закону № 1556 передбачено, що в окремих випадках, якщо неможливо забезпечити освітній процес наявними штатними працівниками, вакантні посади науково-педагогічних працівників можуть заміщуватися за трудовим договором до проведення конкурсного відбору на ці посади в поточному навчальному році.

Тому необхідно з’ясувати, як сформульовано наказ. Якщо посада завідувача кафедри залишається вакантною, трудовий договір за цією посадою з доцентом закладу вищої освіти не укладався, а наказом лише тимчасово покладено на нього виконання обов’язків завідувача кафедри без увільнення від виконання основної роботи за посадою доцента, така ситуація не означає, що працівник обійняв дві посади.

У цьому випадку йдеться саме про тимчасове виконання обов’язків за вакантною посадою, а не про прийняття працівника на посаду завідувача кафедри. Основні трудові відносини працівника залишаються пов’язаними з посадою доцента, а виконання обов’язків завідувача кафедри має похідний, тимчасовий характер.

Натомість якщо під виглядом «виконання обов’язків» фактично відбулося заміщення вакантної посади з оформленням окремих трудових відносин за посадою завідувача кафедри, правова оцінка буде іншою.

Тобто якщо в наказі про покладення виконання обов’язків завідувача кафедри зазначено, що на доцента закладу вищої освіти покладається виконання обов’язків за вакантною посадою завідувача кафедри з увільненням його від виконання обов’язків за посадою доцента на цей період, це вже інша ситуація. У такому разі працівник на визначений наказом період не виконує трудових обов’язків за посадою доцента, а здійснює трудову функцію, передбачену вакантною посадою завідувача кафедри.

За таких обставин необхідно оцінити, як саме оформлено відносини з працівником і чи не свідчить сукупність оформлених документів про фактичне заміщення ним вакантної посади завідувача кафедри. Якщо за змістом наказу, умовами роботи та наданими працівникові повноваженнями він фактично заміщує вакантну посаду завідувача кафедри, це вже може розглядатися як зайняття цієї посади, а отже, потребує оцінювання з урахуванням заборони, встановленої частиною дев’ятою ст. 55 Закону № 1556.

 

Оцінювання ситуації з погляду законодавства про корупцію

Зазначену ситуацію обов’язково потрібно розглянути з погляду законодавства про корупцію і з’ясувати, чи є працівник суб’єктом Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 р. № 1700-VII (далі ― Закон № 1700).

Якщо йдеться про державний або комунальний заклад вищої освіти, то посадові особи юридичної особи публічного права є особами, на яких поширюється Закон № 1700. НАЗК прямо зазначає, що керівники закладів освіти, їх заступники та інші працівники, які виконують організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарські функції, належать до посадових осіб юридичних осіб публічного права.

Посада начальника наукового відділу, як правило, передбачає виконання організаційно-розпорядчих функцій, однак для остаточного висновку необхідно проаналізувати його посадову інструкцію та фактичне коло повноважень.

А от щодо доцента закладу вищої освіти, то все залежить від того, які саме повноваження він має. І тут виконання обов’язків завідувача кафедри стає дуже важливим. Якщо доцент за основним місцем роботи виконує обов’язки завідувача кафедри, а за сумісництвом є начальником наукового відділу, треба перевірити не лише Закон № 1556, а й статус працівника за Законом № 1700.

До того ж тут виникає цікава ситуація. Якщо працівник, виконуючи обов’язки завідувача кафедри, тимчасово наділений організаційно-розпорядчими або адміністративно-господарськими повноваженнями, це може мати значення для його статусу як посадової особи юридичної особи публічного права. Але це не означає, що саме виконання таких обов’язків заборонено через наявність роботи за сумісництвом.

Крім того, не слід ігнорувати питання конфлікту інтересів. Стаття 28 Закону № 1700 зобов’язує осіб, на яких поширюється цей Закон, вживати заходів щодо недопущення реального та потенційного конфлікту інтересів і повідомляти про нього у встановленому порядку.

Тому потрібно з’ясувати, чи перетинаються повноваження працівника за двома напрямами роботи. Наприклад, якщо начальник наукового відділу:

потрібно окремо аналізувати наявність потенційного або реального конфлікту інтересів, адже це зовсім інша правова проблема.

Отже, для надання відповіді на питання, чи не порушує законодавчі вимоги ситуація, коли особа в закладі вищої освіти одночасно займає дві посади, що передбачають виконання адміністративно-управлінських функцій, потрібно перевірити норми:

Щоб визначити, які саме вимоги та обмеження Закону № 1700 поширюються на доцента в період виконання ним обов’язків завідувача кафедри, насамперед потрібно встановити його антикорупційний статус відповідно до ст. 3 цього Закону. Це важливо, оскільки факт роботи в закладі вищої освіти ще не означає автоматичного поширення на працівника всіх без винятку положень антикорупційного законодавства.

Стаття 3 Закону № 1700 визначає конкретні категорії осіб, на яких поширюється його дія, а для різних категорій передбачений різний обсяг вимог і обмежень. НАЗК окремо звертає увагу на так звану ієрархію категорій: якщо особа одночасно може підпадати під кілька пунктів частини першої ст. 3 цього Закону, застосовується категорія, яка розташована вище в цій статті.

У ситуації, що розглядається, насамперед потрібно з’ясувати, чи набуває доцент у зв’язку з виконанням обов’язків завідувача кафедри статусу посадової особи юридичної особи публічного права.

Якщо заклад вищої освіти є державною або комунальною установою, він є юридичною особою публічного права. Відповідно, його посадові особи є суб’єктами, на яких поширюється Закон № 1700, згідно з пп. «а» п. 2 частини першої ст. 3 цього Закону, якщо вони не належать до категорій, визначених п. 1 частини першої ст. 3 Закону № 1700.

При цьому для визначення статусу особи має значення не лише назва її штатної посади, а й характер повноважень, які вона фактично здійснює. НАЗК у своїх роз’ясненнях зазначає, що визначальним є обсяг і характер повноважень працівника. Особа може бути посадовою особою юридичної особи публічного права навіть тоді, коли її прямо не названо посадовою особою у статуті чи іншому внутрішньому документі, якщо за своїми повноваженнями вона здійснює організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарські функції.

Організаційно-розпорядчими є, зокрема, функції щодо керівництва трудовим колективом, окремою ділянкою роботи, виробничою або іншою діяльністю працівників. Саме такі функції, як правило, виконують керівники структурних підрозділів і особи, які керують відповідними ділянками роботи.

Тому в наведеній ситуації необхідно звернутися до посадової інструкції завідувача кафедри. Якщо нею передбачено організаційно-розпорядчі функції, зокрема керівництво працівниками кафедри, організацію та координацію їх роботи, розподіл завдань, контроль за виконанням доручень тощо, то під час виконання обов’язків завідувача кафедри доцент фактично здійснюватиме передбачені цією посадою управлінські функції.

Тому до початку виконання таких обов’язків працівника необхідно ознайомити з посадовою інструкцією завідувача кафедри. Це дасть змогу належним чином визначити, які саме функції та повноваження передаються йому на період виконання обов’язків.

Відповідно, якщо наказом на доцента покладено виконання обов’язків завідувача кафедри, а він ознайомлений з посадовою інструкцією завідувача кафедри, яка передбачає організаційно-розпорядчі функції, і фактично здійснює ці функції, такий працівник на період виконання обов’язків може набувати статусу посадової особи юридичної особи публічного права для цілей застосування Закону № 1700.

Однак важливо зробити застереження: виконання обов’язків завідувача кафедри не означає автоматичного поширення на працівника всіх антикорупційних обмежень, передбачених Законом № 1700. Після встановлення належності особи до відповідної категорії ст. 3 цього Закону необхідно визначити, які саме його положення поширюються на цю категорію.

Зокрема, посадові особи юридичних осіб публічного права, які не належать до п. 1 частини першої ст. 3 Закону № 1700, належать до категорії, передбаченої пп. «а» п. 2 частини першої ст. 3 цього Закону. Для них Закон № 1700 установлює вимоги щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, обмеження щодо використання службових повноважень чи свого становища, одержання подарунків та інші передбачені законом вимоги. НАЗК окремо визначає перелік таких вимог для цієї категорії осіб.

Отже, у наведеній ситуації першим кроком є не питання про допустимість роботи за сумісництвом, а встановлення антикорупційного статусу працівника. І лише після цього можна визначати, які саме антикорупційні обмеження та обов’язки поширюються на нього в період виконання обов’язків завідувача кафедри.