Як оплачувати роботу під час карантину та простою

Головний державний інспектор відділу з питань експертизи умов праці управління з питань праці ГУ Держпраці у Дніпропетровській області Юрій Остренко надав роз’яснення щодо оплати праці на період карантину та простою не з вини працівника. Конкретні рекомендації для роботодавців на період карантину передбачені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 р. № 530-ІХ (далі — Закон № 530), який набув чинності 17.03.2020 р. (опубліковано в газеті «Голос України» від 17.03.2020 р. № 51).

По-перше, визначено підставу для збільшення кількості днів неоплачуваної відпустки за угодою сторін у разі карантину. Зокрема, згідно із Законом № 530 передбачено внесення однакових за змістом змін до ст. 84 КЗпП (п. 1 розділу І) та ст. 26 Закону України «Про відпустки» (п. 6 розділу І; далі — Закон про відпустки).

Так, у разі встановлення КМУ карантину відповідно до Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 р. № 1645-III (далі — Закон № 1645) строк перебування у відпустці без збереження зарплати на період карантину не включається у загальний строк, встановлений частиною другою ст. 84 КЗпП та частиною першою ст. 26 Закону про відпустки.

Отже, відповідно до оновлених норм неоплачувана відпустка за угодою між працівником та роботодавцем надаватиметься:

Роботодавці можуть отримати від працівників письмові заяви про те, що вони мають належні умови для роботи вдома або можуть виходити на роботу та виконувати деякі доручення роботодавця. У цьому випадку не йдеться про зміну істотних умов праці за ст. 32 КЗпП, тому попереджати працівників за два місяці не потрібно.

За роботу вдома працівник отримує ту ж оплату, що і в разі роботи на робочому місці. Можлива виплата компенсації за використання інструментів та механізмів (ст. 125 КЗпП).

Що стосується норми про відпустку, то фахівці Держпраці вважають, що вона свідчить про надання, зокрема, щорічної відпустки та інших відпусток, на які має право працівник, поза графіком відпусток.

Зважаючи на те, що в нормі пп. 1 п. 2 розділу ІІ Закону № 530 нічого не вказано про вид відпустки, вона стосується як оплачуваної відпустки (усі щорічні, додаткова «на дітей», «бойова», «чорнобильська»), яку можна надавати поза графіком відпусток, так і відпусток без збереження зарплати. Але в будь-якому разі працівник має погодитися використати таку відпустку.

У жодному разі навіть за наявності такої норми роботодавець не може змушувати працівника використати будь-яку відпустку — має бути досягнута згода сторін: з одного боку, роботодавець пропонує, з іншого — працівник не проти.

За ініціативою власника підприємства, установи, організації або уповноваженого органу може змінюватися режими роботи органів, закладів, підприємств, установ, організацій, зокрема, щодо прийому та обслуговування фізичних та юридичних осіб (пп. 2 п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 530).

Крім того, для працівників, підрозділи яких перебувають у стані простою, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого КМУ, згідно зі ст. 113 КЗпП передбачено компенсацію із розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Частково таку компенсацію відшкодовує роботодавцям, за їх зверненнями, Державна служба зайнятості згідно з Порядком фінансування виплат по частковому безробіттю та надання допомоги по частковому безробіттю, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 07.02.2009 р. № 45.

Від редакції додамо, що у статті «Відпустки на час карантину: тривалість та оплата» у журналі «Заробітна плата» № 5/2020 ми також акцентували увагу на тому, що норми пп. 1 п. 2 розділу ІІ Закону № 530 виписані так, що ініціатором надання відпустки може бути і роботодавець, і це може бути як оплачувана, так і неоплачувана відпустка.