Практика студентів закладів профосвіти: відмінності між Порядками

Уряд затвердив новий порядок проходження практики студентами закладів професійної освіти. Розглянемо, чим він принципово відрізняється від скасованого порядку надання робочих місць для проходження практики учнями закладів професійної (професійно-технічної) освіти.

Постановою КМУ від 31.08.2026 р. № 1071 на виконання ст. 55 Закону України «Про професійну освіту» від 21.08.2025 р. № 4574-IX (далі — Закон № 4574) затверджено новий Порядок практичної підготовки здобувачів професійної освіти (далі — Порядок № 1071, новий Порядок) і скасовано Порядок надання робочих місць для проходження учнями, слухачами закладів професійної (професійно-технічної) освіти виробничого навчання та виробничої практики, затверджений постановою КМУ від 07.06.1999 р. № 992 (далі — старий Порядок).

Багато хто, напевно, уже ознайомився з коментарем до нового Порядку від фахівців Держпраці. За їхніми словами, практика на підприємстві — це не застосування безплатної робочої сили. Саме такий підхід чітко простежується в новому Порядку. Документ, ідеться в коментарі, встановлює нові правила організації виробничого навчання та виробничої практики, визначає обов’язки закладів освіти й роботодавців, а також окремо врегульовує питання оплати праці здобувачів професійної освіти.

Порівняємо новий і старий Порядок і визначимо, наскільки нові правила нові та що принципово змінюється в оформленні проходження практики. За основу для порівняння беремо новий Порядок, тому що в ньому інша послідовність норм, ніж у старому.

 

Загальні норми

Загальні норми нового і старого Порядку щодо його цілей хоч і відрізняються словесно, та ціль прослідковується одна й та сама. Новий Порядок визначає механізм організації практичної підготовки здобувачів професійної освіти, а старий Порядок визначав організаційно-правові та педагогічні заходи, спрямовані на забезпечення робочими місцями учнів, слухачів закладів професійної(професійно-технічної) освіти для проходження ними виробничого навчання та виробничої практики.

Новий Порядок, як і старий, визначає, що практична підготовка здійснюється у формі виробничого навчання і виробничої практики. У чому різниця між виробничим навчанням і виробничою практикою, можемо побачити з порівняльної таблиці.

 

Різниця між виробничим навчанням і виробничою практикою

Було

Стало

Виробниче навчання проводиться з метою закріплення одержаних первинних навичок та професійних умінь, оволодіння сучасною технікою, механізмами, інструментами, технологією, опанування прогресивних форм організації праці, здобуття необхідних практичних навичок самостійного та якісного виконання робіт.

Виробниче навчання проводиться з метою формування у здобувачів професійної освіти професійних компетентностей за обраною (обраними) професійною кваліфікацією (професійними кваліфікаціями) відповідно до освітньої програми, оволодіння сучасною технікою, механізмами, інструментами, технологіями, здобуття необхідних практичних навичок самостійного та якісного виконання робіт.

Виробнича практика проводиться з метою вдосконалення набутих знань, практичних навичок для досягнення встановленого рівня кваліфікації з відповідних професій, спеціальностей та спеціалізацій, а також забезпечення соціальної, психологічної і професійної адаптації в трудових колективах

Виробнича практика проводиться з метою вдосконалення набутих професійних компетентностей за обраною (обраними) професійною кваліфікацією (професійними кваліфікаціями), опанування прогресивних форм організації праці, забезпечення соціальної, психологічної та професійної адаптації на робочому місці

Бачите суттєву різницю? Але є різниця між виробничим навчанням і виробничою практикою. І далі в новому Порядку вони згадуються в контексті оплатності робіт, що можуть виконуватися здобувачами професійної освіти. І саме це уже викликає додаткові запитання, про що йтиметься далі.

 

Бази практики

Відповідно до норм нового Порядку практична підготовка здійснюється на базах юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми та/або фізичними особами — підприємцями, які забезпечують проходження такої підготовки. У старому Порядку було визначено, що підприємства, установи, організації незалежно від форми власності надають учням, слухачам закладів професійної (професійно-технічної) освіти робочі місця або навчально-виробничі ділянки для проходження виробничого навчання чи виробничої практики.

І це перша суттєва відмінність, яку бачимо між Порядками, — місце проходження практики. Тепер практику дозволено проходити у підприємців.

У новому Порядку, як і в старому, є норма, що практична підготовка здобувачів професійної освіти здійснюється на базах суб’єктів господарювання, технічне оснащення, рівень організації праці та застосовувані технології яких дають змогу забезпечувати виконання освітньої програми за відповідною професійною кваліфікацією (професійними кваліфікаціями).

 

Строки, зміст і тривалість проходження практики

Строки, зміст і тривалість проходження практичної підготовки визначаються освітньою програмою закладу освіти (п. 4 нового Порядку). Старий Порядок також містив аналогічну норму з посиланням на конкретний нормативний акт (п. 5).

Тому практика на підприємстві — це дійсно не застосування безплатної робочої сили, як ідеться в коментарі фахівців Держпраці, а частина навчального процесу. Так було й раніше. Але тепер у п. 9 нового Порядку на цю тему є ще й спеціальне застереження: під час практичної підготовки забороняється використовувати працю здобувачів професійної освіти для цілей, не передбачених освітньою програмою та договором.

Порядок № 1071 встановлює, що тривалість робочого часу під час практичної підготовки не повинна перевищувати тривалості робочого дня з урахуванням віку здобувача відповідно до законодавства. Тож тут орієнтуємося на ст. 51 КЗпП для неповнолітніх студентів. Для повнолітніх студентів діють спеціальну умови (п. 23).

 

Оцінювання практики

Старий Порядок не визначав питання оцінювання результатів практичної підготовки. Відповідно до норм нового Порядку оцінювання результатів проходження практичної підготовки здійснюється відповідно до положення про організацію освітнього процесу в закладі професійної освіти та вимог програми практичної підготовки. Відповідно до п. 20 нового Порядку після закінчення практичної підготовки здобувачі професійної освіти звітують про виконання завдань для самостійної роботи та індивідуальних завдань, передбачених програмою практичної підготовки. Обов’язковою формою звітності здобувача професійної освіти за результатами виробничої практики є звіт про практику.

Є в новому Порядку цікава норма. Здобувачу професійної освіти, який не виконав програми практичної підготовки або отримав за її результатами негативну оцінку, надається право на повторне проходження практичної підготовки після виконання умов, визначених положенням про організацію освітнього процесу в закладі професійної освіти.

Якщо припускаємо, що правильним є твердження, що проходження практики оформлюється студентським договором (тобто виникають трудові відносини), чи будуть зацікавлені роботодавці — бази практики — у такому повторному працевлаштуванні?

 

Договір про проходження практики

Новий Порядок визначає, що практична підготовка здобувачів професійної освіти організовується відповідно до договору про проходження практичної підготовки, укладеного між закладом професійної освіти і суб’єктом господарювання на основі примірного договору про проходження практичної підготовки здобувачами професійної освіти, що затверджується МОН. Старий Порядок також містив таку норму і примірну форму договору.

У новому Порядку визначено, що перелік баз практики формується на запит навчального закладу в році, що передує року, в якому планується організація практичної підготовки. Роботодавцям надсилатимуться відповідні запити. У старому Порядку також була аналогічна норма з тією різницею, що не було визначено періоду укладення договорів.

У разі відсутності договорів про надання робочих місць для проходження практики заклад професійної освіти забезпечує практичну підготовку здобувачів професійної освіти у закладі професійної освіти. У старому Порядку також була така норма, але проходження практики за місцем навчання дозволялося як виняток з дозволу департаментів, управлінь освіти і науки обласних держадміністрацій тощо.

Старий Порядок дозволяв учням самостійно з дозволу керівництва закладів професійної (професійно-технічної) освіти добирати для себе місця для проходження виробничого навчання та виробничої практики, в тому числі з наступним працевлаштуванням. У новому Порядку також є схожа норма, але цікава вона таким (цитуємо): «Здобувачі професійної освіти за погодженням із закладом професійної освіти можуть пропонувати суб’єкта господарювання як місце проходження практичної підготовки. У такому разі практична підготовка організовується за умови укладення договору відповідно до п. 6 цього Порядку. У разі коли під час проходження практичної підготовки здобувач професійної освіти виконуватиме в суб’єкта господарювання трудові функції, із таким здобувачем укладається студентський трудовий договір відповідно до законодавства».

Тут маємо першу згадку про студентський трудовий договір. Слід розуміти, що якщо практикант знайде для себе базу практики, але не виконуватиме трудових функцій, студентський трудовий договір не повинен укладатися.

 

Оплата практики

Далі п. 8 нового Порядку визначає, що практична підготовка може здійснюватися на безоплатній основі або із виплатою винагороди здобувачу професійної освіти. І далі йде деталізація цієї норми, а саме.

Практична підготовка у формі виробничого навчання може здійснюватися на безоплатній основі. Під час виробничого навчання здобувачу професійної освіти може виплачуватися винагорода або надаватися інша матеріальна підтримка суб’єктом господарювання відповідно до законодавства та/або договору.

Практична підготовка у формі виробничої практики, яка передбачає виконання робіт або надання послуг у межах трудової функції працівника суб’єкта господарювання, здійснюється за винагороду, яка виплачується на рахунок здобувача професійної освіти на підставі студентського трудового договору відповідно до законодавства.

На різницю між виробничим навчанням і виробничою практикою ми звертали увагу на початку. Раніше ст. 207 КЗпП містила норму, що за час проходження, зокрема, виробничого навчання працівникам виплачується заробітна плата в порядку і в розмірах, що визначаються законодавством. І на її виконання постановою КМУ від 28.06.1997 р. № 700 було затверджено Положення про оплату праці за час виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших професій. Воно чинне. Але ст. 207 КЗпП Законом № 4574 викладена в новій редакції і вже не містить згадки про виробниче навчання. Тепер вона передбачає, що під час підвищення кваліфікації / перепідготовки працівникам виплачується заробітна плата в порядку та розмірі, визначених законодавством.

Логічно припустити, що якщо роботодавець взявся вчити особу якоїсь професії (виробниче навчання), то йому й вирішувати, чи оплачувати час такого навчання. А оскільки Положення № 700 чинне, то, напевно, слід брати до уваги і його норми.

Тут маємо ще одну згадку про студентський договір. І знову та сама умова: якщо передбачено виконання робіт або надання послуг у межах трудової функції працівника суб’єкта господарювання, виплачується винагорода на підставі студентського трудового договору. А якщо не передбачено? Практика — це ж насамперед навчання.

У старому Положенні була норма (п. 17), що за фактично виконаний обсяг робіт учнями, слухачами за період виробничого навчання та виробничої практики відповідно до виробничих завдань підприємство нараховує їм заробітну плату згідно з установленими системами оплати праці за нормами, розцінками, ставками (окладами) з урахуванням коефіцієнтів, доплат і надбавок.

Крім того, старе Положення містило норму, що учні, слухачі закладів професійної (професійно-технічної) освіти на час виробничого навчання та виробничої практики до складу (списку) і штатного розпису працівників підприємства не включаються (п. 7).

Свого часу, відповідаючи на запитання щодо подання до податкових органів повідомлень про працевлаштування щодо практикантів, ми (і не тільки ми) звертали увагу на таке. Якщо практикант не зараховувався на штатну посаду, то трудовий договір з ним не укладався, повідомлення не подавалося.

Однак під час практики практикант міг працювати під керівництвом наставника і якусь продукцію (послуги) та й виробляти (надавати). Тому й була норма, що за фактично виконаний обсяг робіт відповідно до виробничих завдань їм нараховувалася зарплата. І хоч це не зовсім правильно було плату за таку роботу називати зарплатою, якщо трудові відносини не виникали, та все ж логічно було, що вона підлягала оплаті.

Тепер же маємо норму, що передбачає можливість укладення студентського трудового договору, «якщо передбачено виконання робіт або надання послуг у межах трудової функції працівника суб’єкта господарювання». Це означає, що такий практикант буде найманим працівником з усіма наслідками, що з цього випливають. Але виникає питання: то ми, як наслідок, маємо його поставити за станок з 8 до 17 год. і довести норму виробітку? При цьому пам’ятаємо, що практика — це навчання.

Припустимо, що практикант не буде виконувати роботи або надавати послуги в межах трудової функції працівника суб’єкта господарювання. То цю продукцію (послуги) які він виготовить під керівництвом наставника відповідно до виробничих завдань, оплачувати не слід? Студентський трудовий договір не укладати?

Також свого часу ми розглядали питання щодо дотримання рівня мінімальної зарплати практикантів, якщо їм проводиться оплата за виконані роботи відповідно до виробничих завдань. І зазначали, що практика — це навчання, що не можна практиканту доводити норму виробітку (чи норму часу), як звичайному працівникові, а тому й питання щодо дотримання рівня мінімальної зарплати не повинно ставитися. Тобто що заробив, те й заробив. Мінімальна зарплата — це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці. У практиканта, який не займає штатної посади, не може бути місячної (годинної) норми праці.

Фахівці Держпраці в коментарі пишуть, що тепер ключове правило просте: навчатися — не означає безплатно виконувати трудову функцію. Якщо людина фактично виконує роботу в межах трудової функції, виникає питання належного оформлення та оплати.

З цим годі сперечатися. Але було б краще, якби новий Порядок визначав, де проходить ця межа. Тому найперша проблема — що таке студентський трудовий договір? У чому полягає його особливість щодо тривалості роботи, дотримання норм праці, звільнення тощо.

І, як уже ми звертали увагу, якщо з практикантом укласти студентський трудовий договір, то це плюс один працівник, який впливатиме на показники середньооблікової кількості штатних працівників з усіма наслідками, зокрема щодо дотримання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю.

 

Розподіл зарплати

Друга принципова відмінність нового Порядку від старого — відсутня норма про розподіл зарплати практиканта «50 на 50» між ним і навчальним закладом. Але слід брати до уваги перехідні норми Закону № 4574. Механізм розподілу заробітної плати за виробниче навчання, виробничу практику та інші види практичного навчання здобувачів освіти закладів професійної (професійно-технічної) освіти, що діяв на день набрання чинності цим Законом відповідно до частини дев’ятої ст. 50 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту», продовжує діяти для здобувачів професійної освіти, які вступили до закладу професійної (професійно-технічної) освіти до 01.01.2026 р.

Тому приймаючи практикантів, цікавтеся роком вступу до навчального закладу. Якщо до 2026 р., то 50 % нарахованої практиканту зарплати і надалі слід перераховувати навчальному закладу. І знову привіт студентському трудовому договору, особливій формі трудового договору.

 

Керівництво практикою

Відповідно до п. 12 і 13 нового Порядку практична підготовка здобувачів професійної освіти здійснюється під керівництвом педагогічних працівників, керівників практичної підготовки та наставників, які визначаються із числа працівників суб’єкта господарювання. Перед початком практичної підготовки керівник суб’єкта господарювання видає наказ про закріплення здобувачів професійної освіти за робочими місцями, призначає наставників і забезпечує безпечні умови праці відповідно до законодавства.

Пункт 9 старого Порядку містив схожі норми. Перед початком виробничого навчання та виробничої практики керівник підприємства видавав наказ про персональний розподіл практикантів на робочі місця, визначав відповідно до змісту робочих освітніх програм види робіт, а також призначав наставників з числа працівників, установлював системи оплати праці учнів, слухачів за фактично виконаний обсяг робіт відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов’язки) та укладених із закладами професійної (професійно-технічної) освіти договорів про навчально-виробничу практику.

Тепер у новому Порядку є норма, що суб’єкт господарювання перед початком практичної підготовки укладає студентський трудовий договір із здобувачем професійної освіти в разі, коли під час проходження практичної підготовки здобувач професійної освіти виконуватиме трудові функції в суб’єкта господарювання, і протягом семи календарних днів з моменту допуску здобувача професійної освіти до роботи передає один примірник студентського трудового договору закладу професійної освіти (п. 7).

Новий Порядок, на відміну від старого, уже не містить конкретних відсотків доплати керівникам практики на підприємстві залежно від кількості учнів. Тепер він містить норму, що робота наставників, які визначаються із числа працівників суб’єкта господарювання, може оплачуватися суб’єктом господарювання додатково на строк практичної підготовки щомісяця в розмірах, визначених внутрішніми положеннями суб’єктів господарювання про оплату праці та стимулювання працівників.

 

Обов’язки баз практики

Відповідно до норм і старого Порядку, і нового бази практики зобов’язані:

Як і раніше, новий Порядок надає базам практики право підвезення здобувачів професійної освіти або оплату їх проїзду до місць проходження практичної підготовки та назад і за потреби організовувати для них необхідні житлово-побутові умови.

Так само новий Порядок покладає відповідальність на керівника бази практики за дотримання прав практикантів на безпечні умови праці, оплату праці тощо, дотримання їхніх прав під час проходження практики на роботах з важкими або шкідливими умови праці тощо.

 

Про повнолітніх практикантів

У новому Порядку останній п. 23 визначає особливості проходження практичної підготовки під час навчання повнолітніх здобувачів професійної освіти, чого у старому Порядку не було:

 

Висновки

Якщо не брати до уваги норми Закону № 4574, які надали можливість проходження практики у підприємців, скасування розподілу зарплати практикантів між ними і закладами освіти (для вступників після 01.01.2026 р.), можливість укладення студентського трудового договору, то новий Порядок принципово від старого не відрізняється.

Приймаючи на практику студента слід цікавитися роком вступу до закладу освіти. Тож може статися так, що роботодавцю — базі практики доведеться частину зарплати одних практикантів спрямовувати на рахунки навчального закладу, а іншим — виплачувати повністю.

У новому Порядку неодноразово згадується студентський трудовий договір. Але сам факт проходження практики ще не означає, що його слід обов’язково укладати. Головна умова — практикант має виконувати трудові функції. Тут орієнтуватися потрібно на умови договору про проходження практики. Було б краще, якби в Порядку були хоч якось деталізовані умови укладення цього типу договору. Хоча це мало б бути прописано або в КЗпП, або в Законі № 4574. Тому перед тим, як приймати практиканта, варто цікавитися програмою практики, її строками тощо для того, щоб було зрозуміло, що робитиме практикант і чи потрібно буде укладати з ним трудовий договір. Хоча ці питання слід ставити закладу освіти ще на етапі отримання пропозиції надати робочі місця для проходження практики. Адже практика — це насамперед навчання, а не використання безплатної робочої сили, щоб закрити якісь ділянки роботи.

Якщо практикант сам проситься на практику, роботодавцю все одно доведеться укладати договір про проходження практики із закладом освіти й дотримуватися норм Порядку № 1071. Зі студентом-практикантом студентський трудовий договір у такому разі може укладатися окремо.

Виробниче навчання і виробнича практика ― це різні способи професійного навчання. У Порядку № 1071 вказано, що виробниче навчання може бути безоплатним. Однак залишається чинним Положення № 700, тому на його норми слід зважати, і час навчання учнів все ж оплачувати.

Документальне оформлення практиканта порівняно з порядком, що діяв раніше, принципово не змінюється. Практиканта, як і найманого працівника, слід проінструктувати з питань охорони праці, умов роботи і проходження практики тощо. Єдина принципова відмінність — можливість укладення студентського трудового договору перед початком практики за умов, про які йшлося вище. У такому разі слід подавати повідомлення податковому органу про прийняття на роботу.

Підприємство самостійно визначає умови оплати праці керівників практики (наставників), яких воно призначає.