Навчання за кошти підприємства: оформлення, оплата, оподаткування

Вебінар

 

Під час вебінару, який нещодавно проводила науковий редактор журналу «Заробітна плата» Ольга ГЛИНЯНА, було розглянуто питання навчання працівників за кошти підприємства. Публікуємо відповіді на запитання, що надійшли під час вебінару

 

У липні 2019 р. госпрозрахункове підприємство уклало договір з одним із приватних вищих навчальних закладів про навчання свого працівника, який обіймає посаду торговельного агента, за спеціальністю «Маркетинг». Вартість навчання за І семестр 2019/2020 н. р. (з вересня по січень) становить 12 000,00 грн. Оплату за навчання працівника підприємство проводитиме в серпні 2019 р. авансом за весь І семестр. Як правильно оподаткувати вартість навчання та відобразити її в бухгалтерському обліку та звітності?

Відповідно до пп. 165.1.21 ПКУ до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається сума, сплачена будь-якою юридичною або фізичною особою на користь вітчизняних вищих та професійно-технічних навчальних закладів за здобуття освіти, за підготовку чи перепідготовку платника податку, але не вище трикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за кожний повний або неповний місяць навчання, підготовки чи перепідготовки такої фізичної особи.

Отже, зважаючи на вищенаведену законодавчу норму, від оподаткування ПДФО звільняється сума, сплачена підприємством, установою, організацією або фізичною особою — підприємцем вітчизняним вищим та професійно-технічним навчальним зак­ладам за здобуття освіти, підготовку чи перепідготовку своїх працівників, розмір якої з 01.01.2019 р. не перевищує 12 519,00 грн за повний або неповний місяць навчання.

Оскільки в ситуації, що розглядається, витрати на навчання працівника підприєм­ства за 5 місяців І семестру 2019/2020 н. р. становлять загалом 12 000,00 грн (по 2400,00 грн на місяць), що не перевищує встановленої законодавством граничної межі, вони не будуть вважатися для нього оподатковуваним доходом, ПДФО з цієї суми не утримується.

На підставі пп. 1.2 та 1.7 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ зазначена сума витрат на навчання не включається й до бази оподаткування ВЗ. Проте цю суму потрібно буде відобразити в розділі ІІ ф. № 1ДФ у рядку «Військовий збір» у загальній сумі доходів, що були нараховані працівникам у звітному кварталі.

Відповідно до Довідника ознак доходів фізичних осіб, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 р. № 4, у ф. № 1ДФ вартість навчання працівника відображатиметься за ознакою доходу «145».

Витрати на навчання також не включаються і до бази оподаткування ЄСВ, оскільки відповідно до п. 3.10 Інструкції зі статистики зарплати вони не належать до фонду оплати праці, а також входять до Переліку видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується ЄСВ (п. 9 розділу ІІ постанови КМУ від 22.12.2010 р. № 1170). Відповідно і у звітності з ЄСВ вартість такого навчання відображати не потрібно.

У бухгалтерському обліку підприємства витрати на навчання працівників будуть відноситися до витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені (абзац другий п. 7 П(С)БО «Витрати»). При цьому необхідно зауважити, що оскільки в даному випадку оплата здійснюється за весь період навчання авансом, то вказану суму потрібно включити до витрат майбутніх періодів з відображенням на рахунку 39, а потім рівномірно відносити на витрати відповідного періоду.

Крім того, вибір рахунку бухгалтерського обліку, на якому слід відобразити витрати на навчання працівника, залежить від того, до яких витрат відноситься його зарплата: загальновиробничих (рахунок 91), адміністративних (рахунок 92), збутових (рахунок 93) чи інших витрат операційної діяльності (рахунок 949).

Оскільки в нашому випадку працівник обіймає посаду торговельного агента, то вартість його навчання варто відображати на рахунку бухгалтерського обліку 93 «Витрати на збут».

 

№  з/п

Зміст господарської операції

Бухгалтерський облік

Сума,

грн

Д-т

К-т

1

Оплачено вартість навчання працівника

377

311

12 000,00

2

Суму оплати за навчання віднесено на витрати майбутніх періодів

39

377

12 000,00

3

Вартість навчання працівника віднесено до витрат на збут періоду

(12 000,00 ÷ 5 к. міс.)

93

39

2400,00


 

У липні 2019 р. госпрозрахункове підприємство уклало договір із аудиторською компанією про надання інформаційно-консультаційних послуг у вигляді одноденного семінару на тему «Складання фінансової та податкової звітності за І півріччя 2019 р.». Загальна сума договору — 1800,00 грн (у т. ч. ПДВ 20 % — 300,00 грн). Для участі в семінарі направлено заступника головного бухгалтера підприємства. Чи включається вартість зазначених послуг до оподатковуваного доходу працівника? Як ці господарські операції правильно відобразити в бухгалтерському обліку підприємства?

Оскільки в даному випадку замовником інформаційно-консультаційних послуг у вигляді семінару є безпосередньо підприємство, то в заступника головного бухгалтера підприємства, який брав у ньому участь, оподатковуваний дохід не виникатиме. У бухгалтерському обліку підприємства вказані господарські операції можна відобразити такими проводками:

 

№ 

 з/п

Зміст господарської операції

Бухгалтерський облік

Сума,

грн

Д-т

К-т

1

Перераховано аудиторській компанії передоплату за семінар

371

311

1800,00

2

Відображено податковий кредит із ПДВ

641

644

300,00

3

Визнано витрати на одержання інформаційно-консультаційних послуг у вигляді семінару згідно з актом виконаних робіт

92

685

1500,00

 

На підставі укладеного договору працівник госпрозрахункового підприємства навчався у вітчизняному вищому навчальному закладі за кошти підприємства за спеціальністю «Організація виробництва». За умовами договору він повинен був після закінчення навчального закладу відпрацювати на підприємстві відповідно до отриманої кваліфікації на посаді менеджера з логістики протягом півтора року (з 01.06.2018 р. по 31.12.2019 р.). Однак до закінчення встановленого строку, а саме в липні 2019 р. він подав заяву про звільнення в порядку переведення на роботу на інше підприємство. Чи зобов’язаний працівник у такому разі відшкодувати підприємству-роботодавцю витрати на оплату його навчання?

Відповідно до частини четвертої ст. 34 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 р. № 5067-VI (далі — Закон № 5067) на працівника або іншу особу, яка направляється на навчання, може бути покладено обов’язок відпрацювати на посаді відповідно до отриманої кваліфікації в такого роботодавця після закінчення навчання протягом погодженого сторонами строку, який повинен бути порівнянний з обов’язками, що взяв на себе роботодавець щодо оплати та строку навчання, але не більше ніж три роки. При цьому в разі звільнення з роботи до закінчення погодженого строку відпрацювання працівник або інша особа зобов’язані відшкодувати роботодавцю витрати, пов’язані з оплатою навчання, або їх частину пропорційно відпрацьованому строку на умовах, що визначаються договором.

Але з цього правила є винятки. Так, згідно з частиною п’ятою ст. 34 Закону № 5067 працівник або інша особа не зобов’язані відшкодовувати роботодавцю витрати, пов’язані з навчанням, якщо вони не стали до роботи або були звільнені з роботи з таких підстав:

• установлення інвалідності;

• звільнення за ініціативою роботодавця, що не пов’язане з учиненням працівником протиправних дій;

• призов на військову службу чи направлення на альтернативну (невійськову) службу;

• за власною ініціативою у зв’язку з порушенням роботодавцем трудового законодавства, колективних угод, колективного або трудового договору;

• догляд за дитиною з інвалідністю та (або) особою з інвалідністю I групи (незалежно від причини інвалідності).

Оскільки в цій ситуації працівник після закінчення навчання фактично відпрацював на підприємстві за отриманою кваліфікацією на пів року менше обумовленого договором строку й звільняється в порядку переведення на роботу на інше підприємство, то зважаючи на вищенаведені законодавчі норми, підприємство-роботодавець має право на відшкодування тільки частини витрат, пов’язаних з оплатою його навчання, яка повинна бути розрахована пропорційно відпрацьованому строку на умовах, визначених договором.

 

 

На підприємстві, що здійснює діяльність у сфері будівництва, прий­нято рішення направити двох своїх працівників на навчання у вітчизняному ПТНЗ, а саме Вищому професійному училищі будівництва і архітектури. Як це документально оформити?

Рішення про направлення працівників підприємства на професійне навчання до вітчизняного ПТНЗ оформлюється наказом керівника цього підприємства, з яким вони повинні бути ознайомлені під підпис.

Крім цього, між підприємством-роботодавцем та ПТНЗ як базою навчання укладається відповідний договір за формою № 1, встановленою додатком 1 до Примірного порядку укладання суб’єктами господарювання договорів щодо підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників та форм примірних договорів суб’єкта господарювання з навчальним закладом, підприємством, установою, організацією, що здійснюють навчання, та з працівником, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.08.2010 р. № 232 (далі — Порядок № 232).

Відповідно до пп. 2.2 Порядку № 232 істотними умовами договору мають бути:

• дата та місце його укладання;

• повна й точна назва сторін, що його укладають, та їх представників, а також повноваження, на підставі яких вони діють;

• предмет договору;

• кількість осіб, які направляються на навчання;

• назва професії (напряму, спеціальності), форма навчання;

• строк навчання;

• вартість навчання;

• порядок розрахунків між сторонами;

• обов’язки сторін;

• відповідальність сторін за невиконання договору;

• порядок унесення змін та розірвання договору;

• строк дії договору;

• місцезнаходження юридичної особи;

• інші умови, щодо яких за заявою хоча б

однієї із сторін має бути досягнуто згоди;

• підписи сторін, що укладають договір, завірені печатками.

При цьому слід звернути увагу, що роботодавець має право відповідно до положень колективного договору визначати додаткові умови направлення працівника на навчання, зокрема, мінімальний строк роботи на підприємстві після закінчення навчання за набутою в ході навчання професією чи спеціальністю (п. 1.7 Порядку № 232).

Також необхідно зазначити, що договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх пунктів і належно його оформили (п. 2.3 Порядку № 232). А в разі внесення змін до договору їх потрібно оформити додатковою угодою, що є його невід’ємною частиною й погоджується сторонами в установленому порядку (п. 2.5 Порядку № 232).

Крім того, на підставі п. 2.4 Порядку № 232 до договору обов’язково додаються:

• кошторис, в якому визначається розмір витрат на професійне навчання;

• навчальний план і програми, затверджені та погоджені в установленому порядку;

• графік направлення працівників на навчання;

• графік фінансування навчання працівників.

Договір укладається у двох примірниках, що мають однакову юридичну силу після підписання керівником підприємства та керівником ПТНЗ, в якому будуть навчатися вказані працівники. Один примірник договору зберігається на підприємстві, другий — у навчальному закладі (п. 2.8 Порядку № 232).

Відповідно до п. 2.6 Порядку № 232 навчання в зазначеному навчальному закладі проводиться за направленням, яке кожному працівникові видає підприємство-роботодавець. Примірна форма направлення працівників на професійне навчання також наведена в додатку 1 до Порядку № 232 і містить, зокрема, такі реквізити:

• дату та номер договору, укладеного з навчальним закладом;

• професію, спеціальність, напрям навчання;

• строк навчання;

• дату прибуття працівника до навчального закладу, включаючи години та хвилини.

Також слід звернути увагу, що вказана форма направлення на навчання має відривний корінець, в якому, зокрема, зазначаються:

• реквізити наказу про прийняття працівника на навчання та номер навчальної групи;

• дату початку навчання.

При цьому для підтвердження прийняття працівника на навчання навчальний заклад протягом п’яти днів з початку навчального процесу направляє підприємству-роботодавцю зазначений відривний корінець направлення разом із копією наказу про його зарахування на навчання (п. 2.7 Порядку № 232).

 

На підставі укладеного договору працівник навчався у вітчизняному ВНЗ за кошти підприємства. Загальна вартість навчання за договором склала 24 000,00 грн. Також умовами договору було передбачено, що після закінчення ВНЗ працівник повинен відпрацювати на підприємстві 2,5 роки, а в разі звільнення до закінчення встановленого строку — компенсувати підприємству-роботодавцю суму витрат на його навчання, розраховану пропорційно відпрацьованому часу. У липні 2019 р. працівник подав заяву про звільнення за угодою сторін. Загальна сума не відпрацьованого ним боргу за навчання становить 1600,00 грн. Згідно з рішенням керівника підприємства працівнику буде прощено вказану суму боргу до закінчення строку позовної давності. Якими при цьому будуть податкові наслідки для підприємства?

Відповідно до пп. 165.1.55 ПКУ до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов’язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності в сумі, що не перевищує 25 % однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у 2019 р. — 1043,25 грн (4173,00 × 0,25). Тож ця сума не є й об’єктом оподаткування ВЗ.

Оскільки в зазначеній ситуації основна сума прощеного підприємством працівнику боргу становить 1600,00 грн, що перевищує встановлену граничну межу, то оподатковуватись ПДФО та ВЗ на загальних підставах як додаткове благо буде тільки різниця в розмірі 556,75 грн (пп. «д» пп. 164.2.17 ПКУ).

Відповідно до пп. «д» пп. 164.2.17 ПКУ підприємство-роботодавець як кредитор зобов’язане повідомити працівника-боржника про прощення (анулювання) йому боргу за навчання одним із таких способів:

• направити йому рекомендованого листа з повідомленням про вручення;

• укласти з ним відповідний договір;

• надати йому особисто повідомлення про прощення (анулювання) боргу під підпис.

Якщо працівник-боржник буде проінформований про прощення (анулювання) йому боргу, то в такому разі він зобов’язаний самостійно сплатити із суми доходу у вигляді додаткового блага ПДФО та ВЗ і подати до податкового органу до 01.05.2020 р. податкову декларацію про майновий стан і доходи за підсумками 2019 р.

Якщо ж працівника-боржника про це не повідомлено, тоді нарахувати та утримати із вказаної суми додаткового блага в розмірі 556,75 грн ПДФО за ставкою 18 % (з урахуванням «натурального» коефіцієнта за п. 164.5 ПКУ) та ВЗ за ставкою 1,5 % доведеться підприємству.

При цьому незалежно від того, проінформований працівник-боржник чи ні про прощення (анулювання) йому боргу, підприємство-кредитор зобов’язане відобразити суму такого боргу у ф. № 1ДФ таким чином:

• у частині, що не оподатковується ПДФО — з ознакою доходу «127»;

• у частині, що оподатковується ПДФО — з ознакою доходу «126».

Також слід звернути увагу, що в разі дотримання вимог пп. «д» пп. 164.2.17 ПКУ щодо повідомлення працівника у графі 4а «Сума нарахованого податку» та у графі 4 «Сума перерахованого податку» ф. № 1ДФ підприємству потрібно проставити нулі.

Якщо ж вказані повідомні вимоги підприємство не виконало, то у графах 4а та 4 ф. № 1ДФ йому потрібно зазначити суми утриманого і сплаченого ПДФО.

Крім того, основну суму боргу працівника, прощену (анульовану) підприємством до закінчення строку позовної давності за самостійним рішенням, що не пов’язане із процедурою банкрутства, також необхідно відобразити і в розділі ІІ ф. № 1ДФ в частині ВЗ.

Також слід зазначити, що оскільки частина прощеного працівнику боргу у вигляді додаткового блага в сумі 556,75 грн не є заробітною платою, не є винагородою за цивільно-правовим договором, не пов’язана з виконанням трудових обов’язків працівника і його анулювання відбувається не в межах трудових відносин із працівником, то на підставі абзацу першого п. 1 частини першої ст. 7 Закону про ЄСВ ця сума не є базою оподаткування ЄСВ.

 

Працівник навчався у вітчизняному ВНЗ за кошти логістичної компанії-роботодавця за спеціальністю «Менеджмент». Після закінчення вишу він повинен був працювати на підприємстві менеджером з логістики, однак працює бухгалтером по взаєморозрахунках із постачальниками. Чи буде в такому разі вартість навчання оподатковуваним доходом для цього працівника?

Згідно з пп. 165.1.21 ПКУ до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу не включається сума, сплачена будь-якою юридичною або фізичною особою на користь віт­чизняних вищих та професійно-технічних навчальних закладів за здобуття освіти, за підготовку чи перепідготовку платника податку, але не вище трикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за кожний повний або неповний місяць навчання, підготовки чи перепідготовки такої фізичної особи.

Таким чином, вказана законодавча норма не визначає при цьому виробничої потреби підприємства-роботодавця в підготовці спеціалістів за конкретним фаховим напрямом. Тому це дає йому змогу не оподатковувати ПДФО суму коштів, сплачену за навчання працівника у ВНЗ навіть у разі, якщо після закінчення навчання він фактично працює не за одержаною спеціальністю. Отже, оподатковуваний дохід у працівника не виникатиме.

 

Госпрозрахункове підприємство вирішило оплатити вартість денної форми навчання у ВНЗ особі, яка не є його працівником. Чи впливатиме це на оподаткування вартості вказаного навчання?

Зважаючи на вищенаведену норму пп. 165.1.21 ПКУ, підприємство може оплачувати без оподаткування вартість навчання тільки в разі, якщо його сума не перевищує трикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за кожний повний або неповний місяць навчання, підготовки чи перепідготовки такої фізичної особи. При цьому не зазначається, чи є така фізична особа працівником підприємства чи ні, а також за якою формою вона проходитиме навчання.

Отже, в наведеному випадку на оподаткування впливатиме тільки розмір суми, сплаченої підприємством за навчання. При цьому за кого сплачені ці кошти (працівника чи не працівника) та форма його навчання (денна, вечірня, заочна, дистанційна, індивідуальна, екстернат тощо) для цілей оподаткування значення не мають.

 

На підставі укладеного договору працівник навчався у вітчизняному ПТНЗ за кошти підприємства-роботодавця. Вартість навчання була сплачена підприємством авансом за весь період навчання. При цьому до закінчення строку навчання працівник був відрахований з навчального закладу за неуспішність. Умовами договору не передбачено, як діяти підприємству за такої ситуації. Якими можуть бути його дії в цьому випадку?

Слід ще раз зауважити, що в договорі, який укладається між підприємством-роботодавцем та ПТНЗ за формою, встановленою додатком 1 до Порядку № 232, роботодавець має право визначати також додаткові умови направлення працівника на навчання, відповідно до положень колективного договору. Зокрема, ними можуть бути передбачені також дії роботодавця і в разі дострокового відрахування працівника із навчального закладу.

Якщо ж укладеним договором цього не визначено, то підприємству можна вийти із зазначеної ситуації таким чином:

• або запропонувати працівникові повернути підприємству-роботодавцю вже сплачену на користь ПТНЗ вартість навчання в повному обсязі;

• або включити суму, сплачену за навчання, до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу працівника у вигляді додаткового блага.

Якщо працівник не погодиться повернути кошти добровільно, підприємство має право звернутися до суду. Розпорядчим актом підприємства ці кошти неможливо стягнути.

ПЕРЕДПЛАТА

за найкращими умовами звертайтесь у відділ передплати

0 800 214 008

або заходьте в

МАГАЗИН

«ЗАПИТАННЯ — ВІДПОВІДЬ»

Безкоштовна пряма телефонна лінія для передплатників

0 800 214 009
044 581 57 07

Пн-Пт з 10:00 до 15:00

ЗАПИТАННЯ – ВІДПОВІДІ:
найцікавіше з прямої лінії та вебінарів

 9 найважливiших тем
70 сторiнок
85 вiдповiдей

Безкоштовний спецвипуск

Доступний в електронному вигляді усім зареєстрованим користувачам