Головне управління ДПС у Харківській області повідомляє, що відповідно до статті 12 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР (далі – Закон № 108), зокрема, гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості встановлюються Кодексом законів про працю України від 10 грудня 1971 року № 322-VIII (далі – КЗпП) та іншими актами законодавства України.
Згідно зі статтею 120 КЗпП працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв’язку з переведенням, прийняттям або направленням на роботу в іншу місцевість.
Працівникам при переведенні їх на іншу роботу, коли це зв’язано з переїздом в іншу місцевість, виплачуються, зокрема, одноразова допомога на самого працівника і на кожного члена сім’ї, який переїжджає.
Розміри компенсацій, порядок їх виплати та надання гарантії зазначеним особам встановлюються законодавством.
Відповідно до статті 12 Закону № 108 та статті 120 КЗпП затверджено постанову Кабінету Міністрів України «Про гарантії та компенсації при переїзді на роботу в іншу місцевість» від 02 березня 1998 року № 255 (далі – Постанова № 255), підпунктом «г» пункту 1 якої визначено, що працівникам у зв’язку з переведенням їх на іншу роботу, якщо це пов’язано з переїздом в іншу місцевість (в інший населений пункт), виплачується одноразова допомога самому працівникові – в розмірі його місячного посадового окладу (тарифної ставки) за новим місцем роботи і кожному члену сім’ї, який переїжджає, – в розмірі 25 % одноразової допомоги самого працівника.
До членів сім’ї працівника, на яких виплачується компенсація, належать чоловік, дружина, а також діти і батьки подружжя, які перебувають на їх утриманні і проживають разом з ними.
Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ), відповідно до пункту 163.1 статті 163 якого об’єктом оподаткування резидента є, зокрема загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого включаються інші доходи, крім зазначених у статті 165 ПКУ (підпункт 164.2.20 пункту 164.2 статті 164 ПКУ).
Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у статті 167 ПКУ (підпункт 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПКУ).
Згідно з пунктом 167.1 статті 167 ПКУ ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 – 167.5 статті 167 ПКУ).