Дисконтування дебіторської та кредиторської заборгованості


12.11.2019


Наказом Міністерства фінансів України від 16.09.2019 р. № 379 було внесено зміни до низки положень (стандартів) бухгалтерського обліку. Зокрема, змінами, внесеними до абзацу другого п. 12 П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість» передбачено, що за теперішньою вартістю в балансі відображається будь-яка довгострокова дебіторська заборгованість, а не тільки та, на яку нараховуються відсотки.

Офіс великих платників податків Державної податкової служби роз’яснив особливості дисконтування дебіторської та кредиторської заборгованості. Повідомляється, що під час складання фінансової звітності платникам податків доцільно приділяти особливу увагу питанню обліку дебіторської та кредиторської заборгованості. Помилки під час відображення фінансового доходу або витрат від дисконтування довгострокової кредиторської/дебіторської заборгованості в момент її виникнення та здійснення амортизації дисконту протягом строку користування на кожну наступну дату балансу можуть призвести до неправильного відображення об’єкта оподаткування та досить великих проблем.

Відповідно до п. 4 П(С)БО 11 «Зобов'язання» довгострокові зобов'язання — всі зобов'язання, які не є поточними зобов'язаннями. Згідно з п. 10 П(С)БО 11 «Зобов'язання» довгострокові зобов'язання, на які нараховуються відсотки, відображаються в балансі за теперішньою вартістю. У свою чергу, теперішня вартість — дисконтована сума майбутніх платежів (п. 4 П(С)БО 11 «Зобов'язання»).

У п. 3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 12 «Фінансові інвестиції», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 26.04.2000 р. № 91 (далі — П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції»), наведено визначення термінів:

— амортизована собівартість фінансової інвестиції — собівартість фінансової інвестиції з урахуванням часткового її списання внаслідок зменшення корисності, яка збільшена (зменшена) на суму накопиченої амортизації дисконту (премії);

— ефективна ставка відсотка — ставка відсотка, що визначається діленням суми річного відсотка та дисконту (або різниці річного відсотка та премії) на середню величину собівартості інвестиції (або зобов'язання) та вартості її погашення;

— метод ефективної ставки відсотка — метод нарахування амортизації дисконту або премії, за яким сума амортизації визначається як різниця між доходом за фіксованою ставкою відсотка і добутком ефективної ставки та амортизованої вартості на початок періоду, за який нараховується відсоток.

У п. 4 П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції» зазначено, що фінансові інвестиції первісно оцінюються та відображаються в бухгалтерському обліку за собівартістю. Фінансові інвестиції (крім інвестицій, що утримуються підприємством до їх погашення або обліковуються за методом участі в капіталі) на дату балансу відображаються за справедливою вартістю.

Сума збільшення або зменшення балансової вартості фінансових інвестицій на дату балансу (крім інвестицій, що обліковуються за методом участі в капіталі) відображається у складі інших доходів або інших витрат відповідно (п. 8 П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції»). Фінансові інвестиції, що утримуються підприємством до їх погашення, відображаються на дату балансу за амортизованою собівартістю фінансових інвестицій.

Різниця між собівартістю та вартістю погашення фінансових інвестицій (дисконт або премія при придбанні) амортизується інвестором протягом періоду з дати придбання до дати їх погашення за методом ефективної ставки відсотка (п. 10 П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції»).

Відповідно до п. 11 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 28 «Зменшення корисності активів», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.12.2004 р. № 817 (далі — П(С)БО 28), теперішня вартість майбутніх чистих грошових надходжень від активу визначається застосуванням відповідної ставки дисконту до майбутніх грошових потоків від безперервного використання активу та його продажу (списання) наприкінці строку корисного використання (експлуатації). Майбутні грошові потоки від активу визначаються, виходячи з фінансових планів підприємства на період не більше п'яти років. Якщо в підприємства є досвід визначення суми очікуваного відшкодування активу і наявні розрахунки, що свідчать про достовірність оцінки майбутніх грошових потоків, то така оцінка може визначатися на підставі фінансових планів підприємства, які охоплюють період більше п'яти років.

Згідно з п. 14 П(С)БО 28 ставка дисконту базується на ринковій ставці відсотка (до вирахування податку), що використовується в операціях з аналогічними активами. За відсутності ринкової ставки відсотка ставка дисконту базується на ставці відсотка на можливі позики підприємства або розраховується за методом середньозваженої вартості капіталу підприємства.

Під час визначення ставки дисконту враховуються ризики, крім ризиків, що були враховані при визначенні майбутніх грошових потоків.

Відповідно до п. 10 П(С)БО 12 сума амортизації дисконту або премії нараховується одночасно нарахуванням відсотка (доходу від фінансових інвестицій), що підлягає отриманню, та відображається у складі інших фінансових доходів або інших фінансових витрат з одночасним збільшенням або зменшенням балансової вартості фінансових інвестицій відповідно.

Дисконтування визначається за формулою:

PV = FV ÷ (1 + i) n,

де:

FV — майбутня вартість;

PV — теперішня вартість;

і — ставка дисконтування (середня річна облікова ставка рефінансування НБУ);

n — строк (число періодів).

Враховуючи вищенаведене, важливим є питання відображення доходу від дисконтування кредиторської заборгованості (або витрат від дисконтування дебіторської заборгованості) в момент її виникнення та проведення амортизації дисконту протягом строку користування на кожну наступну дату балансу.

Отже, під час складання декларації з податку на прибуток підприємств та перенесення до неї показників фінансової звітності необхідно уважно проаналізувати дані аналітичного обліку бухгалтерських рахунків «Інші фінансові доходи», «Інші витрати», субрахунків «Результати фінансових операцій», «Розрахунки з іншими кредиторами», «Розрахунки з іншими дебіторами», а також показники рядків 2220 «Інші фінансові доходи» та 2270 «Інші витрати» Звіту про фінансові результати (форма № 2).