Оскільки 1 вересня припадає на робочий день (середу), постає питання, як оформити відсутність працівника на роботі певний час у День знань, на період урочистостей з цього приводу? Головне управління Держпраці в Одеській області надало поради працівникам та роботодавцям щодо оформлення відсутності працівника на час урочистостей. Один з варіантів — встановити за заявою працівника неповний робочий час на період свята.
Згідно зі ст. 52 КЗпП для працівників установлюється 5-денний робочий тиждень із двома вихідними днями. На тих підприємствах, в установах, організаціях, де за характером виробництва й умовами праці запровадження 5-денного робочого тижня є недоцільним, установлюється 6-денний робочий тиждень з одним вихідним.
Робочим часом вважається встановлений законом або угодою сторін час, протягом якого працівники за правилами внутрішнього трудового розпорядку й умовами трудового договору повинні виконувати свої трудові обов’язки. Нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 год. на тиждень (ст. 50 КЗпП).
Правові підстави провести дітей до школи в робочий день працівникам дає ст. 56 КЗпП, якою передбачено, що неповний робочий день або неповний робочий тиждень може встановлюватись за угодою сторін між працівником і роботодавцем як під час прийняття на роботу, так і згодом. Такий режим роботи може реалізовуватися як неповний робочий день або неповний робочий тиждень.
У разі роботи на умовах неповного робочого дня працівник працює тільки частину робочого дня в День знань: наприклад, з 14.00 до 18.00.
За умов неповного робочого тижня працівник не працює в День знань, інші робочі дні тижня будуть для нього робочими із звичайною тривалістю робочого дня.
На підставі заяви за резолюцією роботодавця видається наказ про встановлення працівнику неповного робочого часу. У наказі про встановлення неповного робочого часу зазначається період, на який такий режим роботи запроваджується, вказується кількість годин (якщо йдеться про неповний день) або кількість днів (у разі встановлення неповного робочого тижня).
Робота на умовах неповного робочого часу оплачується пропорційно до відпрацьованого часу або залежно від виробітку. Працювати на умовах неповного робочого часу мають право всі працівники, але такий режим встановлюється за угодою сторін.
Принагідно у Держпраці нагадали: законодавством визначені випадки обов’язкового введення неповного робочого часу за бажанням працівника. Роботодавець зобов’язаний установити неповний робочий час на прохання таких категорій працівників:
- вагітної жінки (частина перша ст. 56 КЗпП);
- жінки, яка має дитину віком до 14 років або дитину з інвалідністю, у тому числі таку, що перебуває під її опікою (частина перша ст. 56 КЗпП);
- жінки, що доглядає за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку (частина перша ст. 56 КЗпП);
- батька, який виховує дітей без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі) (ст. 186-1 КЗпП);
- опікунів (піклувальників) (ст. 186-1 КЗпП);
- одного з прийомних батьків, одного з батьків-вихователів (ст. 186-1 КЗпП);
- жінки в період перебування у відпустці для догляду за дитиною. Це право поширюється також на батька дитини, інших родичів, які фактично доглядають за дитиною в період перебування їх у відпустці для догляду за дитиною (частина четверта ст. 18 Закону України «Про відпустки»);
- інвалідів незалежно від групи інвалідності (ст. 172 КЗпП).