Головне управління ДПС у Дніпропетровській області нагадує, що базою нарахування ЄСВ для роботодавців є суми нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суми винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами. Норми встановлені п. 1 частини першої ст. 7 Закону про ЄСВ.
Згідно з частиною другою ст. 7 Закону про ЄСВ для осіб, які, зокрема, отримують заробітну плату (дохід) за виконану роботу (надані послуги), строк виконання яких перевищує календарний місяць, єдиний внесок нараховується на суму, що визначається шляхом ділення заробітної плати (доходу), виплаченої за результатами роботи, на кількість місяців, за які вона нарахована.
Зазначений порядок нарахування єдиного внеску поширюється також на осіб, яким після звільнення з роботи нараховано заробітну плату (дохід) за відпрацьований час.
Визначення видів виплат, що відносяться до основної, додаткової заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат під час нарахування єдиного внеску, передбачено Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 р. № 5 (далі — Інструкція № 5). До фонду додаткової заробітної плати входять, зокрема, суми компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати (пп. 2.2.8 Інструкції № 5).
Від редакції додамо, що згідно з Переліком видів виплат, що здійснюються за рахунок роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не є об’єктом оподаткування ЄСВ відшкодування, нараховані працівникам за час затримки розрахунку в разі звільнення. Маються на увазі виплати за ст. 117 (несвоєчасна виплата зарплати в разі звільнення) та ст. 235 (затримка видачі трудової книжки) КЗпП.