Оподаткування договору позички

Індивідуальна податкова консультація
від 14.05.2020 р. № 2010/6/99-00-04-06-03-06/ІПК

(витяг)

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс), розглянула звернення щодо практичного застосування норм чинного законодавства та в межах компетенції повідомляє.

<…>

Щодо оподаткування допомоги, наданої у вигляді продуктових наборів та грошової допомоги на особистий приватний рахунок

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається сума виплат (крім заробітної плати чи інших виплат та відшкодувань за цивільно-правовими договорами), що здійснюються з урахуванням п. 170.7 ст. 170 Кодексу іншими неприбутковими організаціями (крім кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ) та благодійними фондами України, статус яких визначається відповідно до закону, на користь отримувачів таких виплат, крім будь-яких виплат або відшкодувань членам керівних органів таких організацій або фондів та пов'язаним з ними фізичним особам (пп. «в» пп. 165.1.4 п. 165.1 ст. 165 Кодексу).

Особливості оподаткування благодійної допомоги визначено п. 170.7 ст. 170 Кодексу, відповідно до пп. 170.7.1 якого не оподатковується та не включається до загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку благодійна, у тому числі гуманітарна допомога (далі — благодійна допомога), яка надходить на його користь у вигляді коштів або майна (безоплатно виконаної роботи, наданої послуги) та відповідає вимогам, визначеним цим пунктом.

Для цілей оподаткування благодійна допомога поділяється на цільову та нецільову.

Цільовою є благодійна допомога, що надається під визначені умови та напрями її витрачання, а нецільовою вважається допомога, яка надається без встановлення таких умов або напрямів.

При цьому до цільової благодійної відноситься допомога, порядок надання якої регламентується пп. 170.7.4 п. 170.4 ст. 170 Кодексу, зокрема, не включається до оподатковуваного доходу цільова благодійна допомога, що надається резидентами - юридичними чи фізичними особами у будь-якій сумі (вартості) будинку маляти, будинку дитини, будинку-інтернату, школі-інтернату (у тому числі спеціальній, санаторній або для сиріт), дитячому будинку сімейного типу, прийомній сім'ї, школі соціальної реабілітації, притулку для неповнолітніх; приймальнику-розподільнику системи Міністерства внутрішніх справ України для розподілу благодійної допомоги між особами, які не досягли вісімнадцятирічного віку та перебувають у цих закладах (пп. «б» пп. 170.7.4 п. 170.4 ст. 170 Кодексу).

У разі дотримання визначених умов така допомога у будь-якій сумі (вартості) не включається до оподатковуваного доходу платника податку.

Крім того, пп. 170.7.3 п. 170.7 ст. 170 Кодексу передбачено, що не включається до оподатковуваного доходу сума нецільової благодійної допомоги, у тому числі матеріальної, що надається резидентами — юридичними або фізичними особами на користь платника податку протягом звітного податкового року сукупно у розмірі, що не перевищує суми граничного розміру доходу, визначеного згідно з абзацом першим пп. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 Кодексу, встановленого на 1 січня такого року. При цьому згідно з Довідником ознак доходів, наведеним у додатку до Порядку, сума такої допомоги відображається у податковому розрахунку під ознакою доходу «169».

Перевищення допомоги над вказаним розміром підлягає оподаткуванню на підставі пп. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 Кодексу в джерела виплати за ставкою, визначеною п. 167.1 ст. 167 Кодексу.

У разі отримання нецільової благодійної допомоги від благодійника — фізичної чи юридичної особи платник податку зобов'язаний подати річну податкову декларацію із зазначенням її суми, якщо загальна сума отриманої нецільової благодійної допомоги протягом звітного податкового року перевищує її граничний розмір, установлений абзацом першим пп. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 Кодексу.

Водночас до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 Кодексу) у вигляді вартості, зокрема, харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених Кодексом для оподаткування прибутку підприємств (пп. «б» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).

Якщо додаткові блага надаються у негрошовій формі, сума податку об'єкта оподаткування обчислюється за правилами, визначеними п. 164.5 ст. 164 Кодексу (пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).

При цьому нормами п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу не передбачено застосування для військового збору коефіцієнта, визначеного п. 164.5 ст. 164 Кодексу.

Відповідно до пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу податковий агент, поняття якого наведено у пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, що нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок (військовий збір) із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 Кодексу, та ставку військового збору, встановлену пп. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу.

Згідно з Довідником ознак доходів, наведеним у додатку до Порядку дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 Кодексу), відображається під ознакою доходу «126».

Підпунктом 70.12.1 п. 70.12 ст. 70 Кодексу визначено, що реєстраційний номер облікової картки платника податків (далі — РНОКПП) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) використовується, зокрема, при виплаті доходів, з яких утримуються податки згідно із законодавством України. Фізична особа зобов'язана подавати інформацію про РНОКПП юридичним особам, що виплачують їй доходи.

Документи, пов'язані з проведенням операцій, передбачених п. 70.12 ст. 70 Кодексу, які не мають РНОКПП або серії та номера паспорта, вважаються оформленими з порушенням вимог законодавства України (п. 70.13 ст. 70 Кодексу).

Щодо оподаткування доходу, отриманого за договором позички

Згідно з п. 1 частини другої ст. 21 Закону № 4572 громадське об'єднання зі статусом юридичної особи має право бути учасником цивільно-правових відносин, набувати майнові та немайнові права відповідно до законодавства.

Статтею 827 Цивільного кодексу України (далі — ЦКУ) встановлено, що за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку. Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними.

До договору позички застосовуються положення глави 58 «Найм (оренда)» ЦКУ, відповідно до ст. 778 якої наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право, зокрема, на відшкодування вартості необхідних витрат.

Отже, використання доходів громадської організації у статусі неприбуткової для здійснення витрат на обслуговування транспортного засобу за договором позички не буде порушенням для перебування такої організації у Реєстрі за умови, що такий транспортний засіб використовується безпосередньо для здійснення статутної діяльності громадської організації та відповідні витрати мають належне документальне підтвердження.

У разі недотримання громадською організацією у статусі неприбуткової вимог, встановлених п. 133.4 ст. 133 Кодексу, така організація підлягає виключенню з Реєстру з визначенням податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств відповідно до підпунктів 133.4.3 та 133.4.4 п. 133.4 ст. 133 Кодексу.

Відповідно до пп. «г» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий таким платником як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 Кодексу) у вигляді суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов'язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з розділом IV Кодексу.

Отже, договір позички легкового автомобіля є правочином, що покладає на його сторін (позичкодавця та користувача) взаємні зобов'язання, тому в розумінні Кодексу податковий обов'язок зі сплати податкових зобов'язань може виникнути як у позичкодавця, так і у користувача, в залежності від прав та обов'язків, які фактично виникають у таких осіб на підставі цього договору.

При цьому дохід, отриманий платником податку — фізичною особою як додаткове благо у вигляді суми грошового відшкодування вартості проведення ремонтних робіт, заправки, оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах. Юридична особа має виконати усі функції податкового агента.

З метою уникнення неоднозначного тлумачення норм податкового законодавства кожний конкретний випадок виникнення податкових відносин слід розглядати з урахуванням документів (матеріалів), які стосуються порушених питань.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.