Особливості бригадної системи оплати праці


10.02.2022

Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області надало роз’яснення щодо особливостей бригадної системи оплати праці.

Для виконання певного технологічного комплексу робіт потрібні спільні (бригадні) зусилля працівників, а кінцеві результати виробництва є безпосереднім наслідком їх праці.

На законодавчому рівні бригадну систему організації та оплати праці визначено у вимогах ст. 252⁶–252⁸ Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП України). Згідно зі ст. 252⁶ КЗпП визначені умови формування колективу бригади, умовами ст. 252⁷ КЗпП встановлюється порядок розподілу колективного заробітку в бригаді із застосуванням коефіцієнта трудової участі, а ст. 252⁸ КЗпП визначена взаємна відповідальність власника або уповноваженого ним органу та бригади.

Так, у бригаду працівники зараховуються за згодою колективу бригади. При цьому не допускається відмова бригади в зарахуванні працівників, які направлені в бригаду в порядку працевлаштування відповідно до законодавства (молодих спеціалістів, випускників навчальних закладів системи професійно-технічної освіти тощо).

На зборах колективу бригади обирається бригадир (таємним або відкритим голосуванням) і затверджується керівником підрозділу, до складу якого входить дана бригада.

Умови та розміри оплати праці підприємства госпрозрахункової сфери встановлюють самостійно в колективному договорі з дотриманням норм законодавства, генеральної, галузевої угод.

Згідно з вимогами ст. 11 КЗпП України на підприємствах незалежно від форми власності та господарювання, що використовують найману працю та мають права юридичної особи, укладаються колективні договори. Колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов’язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин та узгодження інтересів працівників, власників та уповноважених ними органів.

До умов колективного договору належать:

  • умови встановлення форми, системи, розміри заробітної плати та інші види трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.);
  • умови встановлення гарантій, компенсацій, пільг;
  • умови регулювання фондів оплати праці та встановлення міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці тощо (ст. 7 Закону України «Про колективні договори і угоди»).

У випадку, коли застосовується колективна організація праці, на підприємстві необхідно розробити та затвердити додаток до колективного договору, а саме Положення про бригадну оплату праці, в якому визначається, як саме розподіляється заробітна плата між членами бригади.

У разі колективної оплати праці заробіток підраховується на підставі загальних результатів праці бригади. Основним показником, який характеризує трудову участь робітників у колективній праці, є індивідуальний виробіток, розрахований на основі міжгалузевих, галузевих та інших прогресивних нормативів. Питання забезпечення відповідності оплати праці робітників їх особистому вкладу в розмірі коефіцієнту трудової участі вирішує трудовий колектив бригади. Сутність коефіцієнта трудової участі полягає в тому, що кожному робітнику бригади встановлюється коефіцієнт, який характеризує ступінь його участі у виконанні загального завдання.

Під час розподілу заробітку бригади між її членами необхідно забезпечити безпосередню залежність заробітку кожного робітника від його індивідуального внеску в загальний результат роботи.

Розподіл колективного заробітку між членами бригади провадиться відповідно до присвоєних тарифних розрядів та фактично відпрацьованих годин. З метою більш чіткого обліку індивідуального вкладу кожного робітника в результати колективної праці бригади за рішенням її загальних зборів при розподілі заробітної плати застосовується коефіцієнт трудової участі (далі — КТУ), щомісячно.

Законодавством надано право підприємствам самостійно визначати порядок визначення та застосування КТУ у відповідному Положенні, затвердженому керівником підприємства за погодженням із профспілковим комітетом або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Величина КТУ визначається та встановлюється кожному робітнику та затверджується рішенням загальних зборів колективу бригади або рішенням ради бригади, якщо такі повноваження їй делеговано колективом бригади. Коефіцієнт трудової участі застосовується при розподілі надтарифної частини (доплат, премій тощо).

Якщо колективним договором або іншим локальним нормативним документом передбачено, що із застосуванням КТУ розподіляється весь колективний заробіток (у тому числі тарифна його частина), нарахована заробітна плата не може бути меншою ніж законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, крім випадків, передбачених законодавством (невиконання норм виробітку, виготовлення бракованої продукції, простою з вини працівника).

Разом з тим під час розподілу всього колективного заробітку бригади слід ураховувати, що до нього не включаються доплати за роботу в нічний і надурочний час, роботу у святкові дні, доплати до середнього заробітку в установлених законодавством випадках (як гарантійні виплати, установлені законодавчо), за керівництво бригадою або ланкою, надбавки за професійну майстерність. Також не включаються до колективного заробітку, а нараховуються безпосередньо працівнику виплати за раціоналізаторство та інші виплати за особисті успіхи у праці та за умови праці.

Враховуючи зазначене, варто звернути увагу роботодавців на те, якщо вклад у роботу бригади члена бригади — працівника встановлюється бригадою менший, то повинно бути документальне обґрунтування, а саме звіти за місяць роботи працівника відповідно місяць, за який встановлюється коефіцієнт, у яких буде підтверджено, що вклад у роботу бригади працівником був меншим, ніж в інших працівників за цією посадою або виконаною роботою.

 


◦ Оплата праці
ДЕМО ДОСТУП