Парламент прийняв за основу проєкт Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання деяких нестандартних форм зайнятості» (№ 5161). Він пропонує передбачити в КЗпП нову форму трудового договору — «Трудовий договір з нефіксованим робочим часом» як особливий вид трудового договору, умовами якого заздалегідь не встановлено конкретного часу виконання роботи, а обов’язок працівника виконувати таку роботу виникає винятково в разі надання власником або уповноваженим ним органом передбаченої цим трудовим договором роботи без гарантування того, що така робота буде надаватися постійно.
Кількість укладених трудових договорів з нефіксованим робочим часом не зможе перевищувати 10 % загальної кількості трудових договорів. Юридичні особи та фізособи-підприємці, які використовують найману працю менше ніж 10 працівників, можуть укладати не більше одного трудового договору з нефіксованим робочим часом.
Проєктом також пропонується визначити зміст такого договору, в якому, зокрема, передбачити інформацію про:
- спосіб та мінімальний строк повідомлення працівника про початок виконання роботи;
- спосіб та максимальний строк повідомлення від працівника про готовність приступити до роботи або відмовитися від її виконання;
- інтервали, в які від працівника можуть вимагати працювати (базові години та дні).
Типову форму трудового договору з нефіксованим робочим часом затверджуватиме Мінекономіки. Кількість базових годин не може перевищувати 40 годин на тиждень, а кількість базових днів не може перевищувати 6 днів на тиждень.
Працівник може відмовитися від виконання роботи в таких випадках:
- якщо роботодавець вимагає виконання роботи поза межами базових днів і годин;
- якщо йому було повідомлено про наявність роботи із порушенням мінімальних строків, визначених трудовим договором з нефіксованим робочим часом.
Однак відмова працівника від виконання роботи в базові дні та години, визначені договором, є підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
Мінімальна тривалість робочого часу працівника, який виконує роботу на підставі трудового договору з нефіксованим робочим часом, протягом календарного місяця становить 32 години. Якщо працівник протягом календарного місяця виконував роботу менше 32 годин, йому має бути виплачена заробітна плата не менше ніж за 32 години робочого часу відповідно до умов оплати праці, визначених трудовим договором.
У трудовому договорі з нефіксованим робочим часом можуть встановлюватися додаткові підстави для його припинення. У цьому зв’язку частину першу ст. 36 КЗпП пропонується доповнити новим п. 8 щодо підстав звільнення працівника: «8) підстави, передбачені трудовим договором з нефіксованим робочим часом, контрактом».
Також пропонується доповнити частину п’яту ст. 8 Закону про ЄСВ положенням, яке передбачає, що під час нарахування заробітної плати (доходів) працівникам, які працюють за трудовим договором з нефіксованим робочим часом, ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, тобто 22 %, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.
Проєктом передбачено створення законодавчої бази для врегулювання праці фрилансерів, що сприятиме посиленню їх соціально-трудового захисту та збереже мобільність працівників. На думку Мінекономіки, працівник, який працює за трудовим договором з нефіксованим робочим часом, зможе вільніше планувати свою роботу, не прив’язуючись до одного роботодавця та робочого графіка підприємства, планувати свою діяльність залежно від поставлених йому завдань.
Такий працівник отримає всі права та гарантії, передбачені законодавством про працю, зокрема щодо належного режиму роботи, часу відпочинку, порядку прийняття на роботу та звільнення з неї, виплати заробітної плати.