Відповідно до частини третьої ст. 42-1 Закону України "Про зайнятість населення" роботодавець може отримати дозвіл на використання праці іноземців за умови виплати заробітної плати у розмірі не менш як:
1) п'ять мінімальних заробітних плат — іноземним найманим працівникам у громадських об'єднаннях, благодійних організаціях та навчальних закладах, визначених у статтях 34, 36, 37, 39, 41, 43, 48 Закону України "Про освіту";
2) десять мінімальних заробітних плат — для всіх інших категорій найманих працівників.
Виникають запитання: це мається на увазі зарплата на дату приймання на роботу (оформлення дозволу)? Чи має вона змінюватися зі зміною розміру мінімальної зарплати?
У листі від 20.05.2019 р. № 2361/4/4.2-38-19 Держпраці надає на ці запитання відповіді.
ДЕРЖАВНА СЛУЖБА УКРАЇНИ З ПИТАНЬ ПРАЦІ
ДЕПАРТАМЕНТ З ПИТАНЬ ПРАЦІ
ЛИСТ
від 20.05.2019 р. N 2361/4/4.2-38-19
Щодо розміру зарплати працівників-іноземців
Департамент з питань праці Держпраці розглянув Ваше електронне звернення від 10.05.2019 та повідомляє.
Відповідно до вимог статті 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Згідно з статтею 8 Кодексу законів про працю України трудові відносини громадян України, які працюють за її межами, а також трудові відносини іноземних громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях України, регулюються відповідно до Закону України "Про міжнародне приватне право".
Відповідно до частини четвертої статті 3 Закону України "Про зайнятість населення" (далі - Закон) іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, яких визнано в Україні біженцями, яким надано притулок в Україні, яких визнано особами, що потребують додаткового захисту, яким надано тимчасовий захист, а також ті, що одержали дозвіл на іміграцію в Україну, мають право на зайнятість на підставах і в порядку, встановлених для громадян України.
Згідно з частиною першою статті 42 Закону роботодавці мають право на застосування праці іноземців та осіб без громадянства на території України на підставі дозволу, що видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції.
Разом з тим, відповідно до частини третьої статті 42-1 Закону передбачено, що роботодавець може отримати дозвіл за умови виплати заробітної плати у розмірі не менш як:
1) п'ять мінімальних заробітних плат - іноземним найманим працівникам у громадських об'єднаннях, благодійних організаціях та навчальних закладах, визначених у статтях 34, 36, 37, 39, 41, 43, 48 Закону України "Про освіту";
2) десять мінімальних заробітних плат - для всіх інших категорій найманих працівників.
Враховуючи викладене, вимоги щодо розміру заробітної плати відповідно до частини третьої статті 42-1 Закону розповсюджуються на роботодавців, які отримують дозвіл на застосування праці іноземця вперше, або після розірвання попереднього трудового договору (контракту) та укладення нового трудового договору (контракту) відповідно до отриманого дозволу, а також у разі продовження дії дозволу на застосування праці іноземного працівника.
Норми частини третьої статті 42-1 Закону чітко визначають обов'язок роботодавця щодо розміру заробітної плати іноземного найманого працівника у разі застосування його праці.
Для продовження дії дозволу подаються також і документи, у яких відбулися зміни (пункт 3 частини третьої статті 42-2 Закону), а отже, подання копії трудового договору (контракту) з відповідною оплатою праці іноземного працівника є обов'язковим.
Водночас, згідно з частиною третьою статті 95 Кодексу законів про працю України розмір мінімальної заробітної плати встановлюється і переглядається відповідно до статей 9 і 10 Закону України "Про оплату праці" та не може бути нижчим від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Зауважимо, що листи міністерств, інших центральних органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами, мають лише інформаційний характер та не встановлюють правових норм.
Згідно з вимогами підпункту 1 пункту 3 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 N 423 (далі - Положення N 423), основними завданнями Мінсоцполітики є забезпечення формування та реалізація державної політики у сфері праці та соціальної політики, зайнятості населення та трудової міграції, трудових відносин.
Згідно з вимогами підпункту 103 пункту 4 Положення N 423 Мінсоцполітики відповідно до покладених на нього завдань інформує в межах повноважень, передбачених законом, та надає роз'яснення щодо реалізації державної політики з питань, що належать до компетенції Мінсоцполітики.
Таким чином, у разі необхідності отримання додаткової інформації рекомендуємо звертатися за роз'ясненнями та рекомендаціями до Міністерства соціальної політики України.
Директор
І. Дегнера