Завідувач сектору експертизи умов праці Управління Держпраці у Рівненській області Катерина Жарська роз’яснила, скільки годин на день повинна працювати особа з інвалідністю ІІІ групи, якщо у висновку МСЕК зазначено «обмежений робочий день».
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону праці»від 14.10.1992 р. № 2694-ХІІ (далі — Закон № 2694) підприємства, які використовують працю осіб з інвалідністю, зобов’язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників. Тобто роботодавець зобов’язаний враховувати рекомендації МСЕК, оскільки їх невиконання може призвести до погіршення стану здоров’я особи з інвалідністю, за що він нестиме відповідальність.
Статтею 172 КЗпП передбачено, що у випадках, визначених законодавством, на роботодавця покладається обов’язок організувати навчання, перекваліфікацію та працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до медичних рекомендацій (довідка до акта огляду МСЕК та індивідуальна програма реабілітації), встановити на їх прохання неповний робочий день або неповний робочий тиждень та створити пільгові умови праці.
Скорочена тривалість робочого часу регулюється ст. 51 КЗпП, якою визначається перелік працівників, що мають право на скорочений робочий час, і встановлюється його тривалість. Частиною п’ятою зазначеної вище статті передбачено, що законодавством встановлюється скорочена тривалість робочого часу для окремих категорій працівників (учителів, лікарів та інших).
Згідно з частиною п’ятою ст. 6 Закону № 2694, працівника, який за станом здоров’я відповідно до медичного висновку потребує надання легшої роботи, роботодавець повинен перевести, за його згодою, на таку роботу на термін, зазначений у медичному висновку, і в разі потреби встановити скорочений робочий день та організувати проведення навчання з набуття іншої професії відповідно до законодавства.
Однак конкретна тривалість скороченого робочого часу для особи з інвалідністю не встановлена жодним нормативно-правовим актом, у т. ч. ні ст. 51 КЗпП, ні Законом № 2694.
Тому якщо в рекомендаціях МСЕК зазначено, що особа з інвалідністю може працювати за своєю посадою на умовах «скороченого робочого дня/тижня», роботодавець на прохання особи з інвалідністю зобов’язаний встановити їй неповний робочий час тієї тривалості, про яку просить працівник (шляхом зменшення тривалості щоденної роботи, кількості днів роботи протягом тижня чи одночасно шляхом зменшення і кількості годин роботи упродовж дня, і кількості робочих днів впродовж тижня), відповідно до ст. 172 КЗпП. Для цього особа з інвалідністю подає заяву про встановлення неповного робочого часу, а роботодавець видає відповідний наказ. У разі незгоди особи з інвалідністю на переведення його на неповний робочий день роботодавець не має права в односторонньому порядку встановити йому такий режим.
Відповідно до ст. 56 КЗпП оплата праці в цих випадках провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку, а робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.
Щодо питання можливості роботи повний робочий день за займаною посадою (у разі незгоди працівника на переведення на неповний робочий день), то працівнику або роботодавцю слід звернутися до МСЕК, яка встановила інвалідність та винесла такі трудові рекомендації, для додаткових роз’яснень.
Також звертаємо увагу, що роз’яснення Управління Держпраці у Рівненській області носить інформаційний характер та не встановлює правових норм.