Виплата вихідної допомоги в разі звільнення


28.10.2020

Положення щодо виплати вихідної допомоги передбачені ст. 44 КЗпП, в якій залежно від підстав визначається її розмір. Зокрема, вихідна допомога виплачується в розмірі не менше середнього місячного заробітку в разі:

  • припинення трудового договору в разі відмови працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмови від продовження роботи у зв’язку із зміною істотних умов праці (п. 6 ст. 36 КЗпП);
  • розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу при змінах в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (п. 1 ст. 40 КЗпП);
  • розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в разі виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а також у разі відмови в наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов’язків вимагає доступу до державної таємниці (п. 2 ст. 40 КЗпП);
  • розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу при поновленні на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу (п. 6 ст. 40 КЗпП).

Сума вихідної допомоги може визначатися колективним договором, але розмір такої грошової допомоги не може бути меншим тримісячного середнього заробітку.

Колективним договором може встановлюватися розмір вихідної допомоги в разі порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного чи трудового договору (тобто коли розірвання трудового договору настало з ініціативи працівника згідно зі ст. 38–39 КЗпП), але цей розмір також не може бути меншим тримісячного середнього заробітку. У разі звільнення з ініціативи роботодавця при припиненні повноважень посадових осіб працівнику належить виплатити вихідну допомогу в розмірі не менше шестимісячного середнього заробітку.

Окрема підстава та розмір вихідної допомоги передбачені для сезонних та тимчасових працівників: сезонним працівникам така допомога виплачується в розмірі тижневого середнього заробітку, а тимчасовим — у розмірі триденного середнього заробітку. Окрім підстав, зазначених у ст. 44 КЗпП, вихідна допомога виплачується в разі розірвання трудового договору за умови призупинення робіт на підприємстві.

Раніше законодавство про працю передбачало можливість отримання вихідної допомоги в разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, проте відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 цю норму не застосовуємо, оскільки вона визнана неконституційною.

Також зауважимо, що ст. 44 КЗпП визначає мінімальний, але обов’язковий рівень для надання вихідної допомоги.

Отже, законодавством визначено, кому та в якому порядку належить соціальна трудова гарантія у вигляді вихідної допомоги. Тож кожний працівник має бути ознайомлений із підставами її виплати, щоб у разі припинення трудових відносин знати, чи має він право на отримання цієї допомоги.

 

За інформацією Управління Держпраці в Полтавській області