З Валерієм Кушніренком, директором з персоналу медичної лабораторії «Діла», ми спілкуємося про відмінності HR-управлінця від інших керівників, правила взаємодії з підлеглими, формування професіоналів у сфері управління персоналом, а також про те, які ситуації зробили його справжнім HRD та що він вважає найважчим у своїй роботі
Довідково
Валерій Кушніренко здобув вищу філологічну (Київський національний університет ім. Т. Г. Шевченка) та економічну (Київський національний економічний університет ім. В. Гетьмана) освіту. Має понад 25 років досвіду роботи у сфері управління персоналом та 20 років управлінського стажу в міжнародних та українських компаніях: Arthur Andersen, 1, Inc. Ukraine,, Sandora, Deloitte, Europroduct, PZU Україна. Член HR-комітетів при ЕВА та ТПП Посольства США в Україні. Член Експертної ради Всеукраїнського відкритого конкурсу в галузі управління персоналом «HR-2006».
«Кадровик України»: Як ви потрапили в професію?
Валерій Кушніренко: Коли я «потрапляв» у професію, як такої її ще не було. Я добре знаю англійську, тож для мене була відкрита дорога в «західну» компанію. Кар’єру я почав з посади перекладача у «великій шістці» — в компанії Arthur Andersen, де за рік роботи зарекомендував себе сумлінним та відповідальним співробітником. Керівництво компанії згодом запропонувало мені посаду офіс-менеджера, а з 1995 р. я визначився у своїх професійних уподобаннях і обрав напрям HR, тому що спілкуватися з людьми мені було набагато приємніше, ніж шукати квартири або розмитнювати стільці. І з того часу з цього шляху я не сходив.
«Кадровик»: Скільки років ви обіймаєте управлінські посади в HR?
Валерій: 20 років.
«Кадровик»: У чому відмінність HR-управлінця від інших керівників?
Валерій: HR — це синтетична функція. Ми з’явилися у світі завдяки тому, що деякі лінійні менеджери не зовсім якісно виконують свої управлінські функції. Якщо особа сформувалася як керівник і потрібно лише заохочувати персонал, як правило, нас не кличуть. А ось якщо необхідно застосувати санкції або провести виховні заходи — нас запрошують допомогти. Я дещо перебільшую, звичайно. Але загалом все саме так.
Для мене HR-управлінець нічим не відрізняється від будь-якого керівника. Хіба що в питанні комунікації. HR має бути дуже гнучким, не завжди казати «в лоб», розуміти, на якому моменті слід зупинитися, і при цьому вміти говорити «ні». Хороший HR «спинним мозком» відчуває такі тонкощі в спілкуванні. Тож як тільки менеджери навчаться керувати, ну або ми їх навчимо, то HR-функція переважно «вимре», як динозаври. Залишиться лише кадрова служба, аналітична та стратегічна частини нашої роботи. Але на наш вік вистачить! Це станеться не завтра…
«Кадровик»: Хто такий професіонал у сфері управління персоналом?
Валерій: По-перше, це фахівець, який розуміє, як влаштована та як працює HR-сфера, що в ній є свої закони, правила та взаємозв’язки, де одна процедура логічно перетікає в іншу. Весь HR можна умовно розділити на чотири базові функції: рекрутинг, система компенсацій і пільг, оцінка та навчання.
По-друге, хороший HR влучно застосовує свої знання. Останнім часом я спостерігаю тенденцію схильності до західних трендів. А за фактом вони не завжди проростають на нашому ґрунті через ментальність або, банально, через фінансові можливості. Загалом, це комунікатор, інтегратор, людина, яка зможе достукатися до будь-якого співробітника на будь-якому рівні ієрархії. Це людина, до якої приходять самі, якій довіряють.
Для мене базовий принцип HR-фахівця звучить так: стався до людей так, як ти б хотів, щоб вони ставилися до тебе. Не хочеш, щоб на тебе кричали, кривдили або ставили в дискомфортне становище? Не чини так стосовно своїх колег.
Є два типи людей: ті, які під час зустрічі з людиною дивляться на неї через призму негативу, а потім починають бачити в ній позитивні якості. А є, які навпаки зустрічають фразою: «Вау! Який він класний!», а вже потім розуміють, що є нюанси.
«Кадровик»: А до якого типу належите ви?
Валерій: Я завжди зустрічав і зустрічатиму людей через позитив. Я швидше потім боротимуся із собою, усвідомивши, що підняв планку трохи вище, ніж потрібно, десь, можливо, навіть виправдовуючи людину та картаючи себе за поспішні висновки. З роками, звичайно, стаєш мудрішим і більш виваженим, але я вірю в те, що не можна починати нормальну комунікацію через призму негативу.
Не критикуючи та не виправдовуючи нікого, зазначу, що деякі HR-фахівці інколи люблять грати роль «злих поліцейських», проводити стресові інтерв’ю й відразу на співбесіді давати зрозуміти кандидатам, що вони їм щось винні. Насправді це не так. Вибір роботи кандидатом і вибір компанією кандидата — це паритетний вибір, це предмет обговорення двох рівноправних сторін.
«Кадровик»: Які правила взаємодії ви транслюєте вашим підлеглим?
Валерій: Так склалося, що в основному я завжди працюю у «квітнику», тобто серед дівчат, жінок (на даний момент у Валерія 18 підлеглих, і всі жінки. — Прим. ред.), які дуже відрізняються одна від одної, в кожної свої сімейні турботи чи побутові клопоти. Тому я намагаюся не змішувати особисте та робоче, щоб це не «проходило» через весь підрозділ. Я за те, щоб у кожного була зона особистого простору.
Я рідко підвищую голос. Швидше я перейду «на метал» або пожартую. Намагаюся гасити конфліктні ситуації, поки ще не створені бар’єри чи організовані «табори». Виношу на поверхню проблеми та ініціюю діалог сторін. Розуміючи, що я не можу змусити людей любити один одного, я культивую повагу серед колег.
У мене демократичний підхід в управлінні. Я не наполягаю на тому, щоб люди ходили на корпоративи, інколи випихаю своїх колег після 18:00 додому. Цілодобова робота непродуктивна ні для справи, ні для сім’ї, ні для здоров’я.
«Кадровик»: Можна піти з роботи раніше вас?
Валерій: Так, без проблем. Попереджаєш і йдеш.
«Кадровик»: Чому навчаєте своїх підлеглих?
Валерій: Ніколи не залишати відкритих питань. Не розумієш — запитуй, не знаєш — дізнавайся. Звичайно, якщо питання ставиться увосьме, то це свідчить про небажання брати на себе відповідальність. З цим я працюю інакше: перериваю й кажу: «Вирішуй сама. Це у твоїй зоні компетентності».
«Кадровик»: Чому головному навчили вас ваші наставники?
Валерій: Мені дуже пощастило свого часу. У мене в Arthur Andersen був дуже хороший Office Manager Partner (керуючий партнер). Він був канадцем українського походження. Як менеджер він навчив мене не переходити на панібратство й не розділяти людей на касти (я — вищий, а ти — нижчий), але при цьому вибудовувати з підлеглими довірчі та шанобливі стосунки, тримати баланс відстані. Ми робили те, про що він просив, не сприймаючи це як наказ, завдання «зверху», і намагалися все зробити дуже добре.
Він не натискав на кнопку селектора, а ходив по офісу. Я також так роблю. Піднімаюся, йду, заглядаю в кабінети колег. Для багатьох співробітників топ-менеджер як гість у кабінеті або на дільниці — це дуже знакова, мотивуюча подія. А якщо ще й у прибиральниці тьоті Маші запитати, як там її онук, чи вступив він до коледжу, — то це взагалі вищий пілотаж мотивації персоналу.
«Кадровик»: Схоже, ви кажете про людяність...
Валерій: Саме так! А HR — це все про людяність. З цього я й почав нашу бесіду: стався до людей так, як ти б хотів, щоб вони ставилися до тебе, і половина проблем просто не виникне.
«Кадровик»: Які ситуації зробили вас справжнім HRD?
Валерій: Моєю першою школою становлення у якості фахівця з управління персоналом був Arthur Andersen. За 9 років я багато чому навчився й вийшов з компанії одним з кращих HR-менеджерів Європи. У 1998 р. ми вперше та перші на ринку впроваджували систему управління персоналом і систему оцінки за компетенціями, про яку на той момент ще навіть ніхто не чув. Тоді було багато як технічно складної роботи, так і правильної управлінської практики.
А щодо передостаннього місця роботи, компанії PZU Україна, то тут ми з командою з компанії, що потерпала від плинності кадрів понад 73 %, зниження тенденцій розвитку і, відповідно, кругообігу «людей у природі», вивели її в трійку лідерів ринку. Колеги-конкуренти з часом неодноразово розповідали мені, що під час намагань заманити моїх співробітників, ті сміялися їм у вічі, мовляв, відчепіться. І ми справді багато зробили для того, щоб не лише гроші утримували людей в компанії: і на плотах сплавлялися, і на Говерлу піднімалися, і скарби гетьмана Полуботка шукали. А головне — ставилися до них по-людські.
Мій менеджер звертався до мене за порадою, не боявся показати себе зі слабкого боку. Він розумів: не соромитися своєї слабкості — це дуже велика сміливість. Насправді, управлінська сила ж не в тому, щоб з другої фрази підлеглого дати йому під дих. А в тому, щоб тобі вірили, щоб за тобою йшли, щоб тебе підтримували.
«Кадровик»: Що ви вважаєте найважчим у вашій роботі?
Валерій: Трапляється так, що вас беруть на роботу, платять вам хорошу зарплату, але ви раптом змушені доводити власнику, що ви «не верблюд». Тобто вас наймають як компетентного фахівця, оплачують ваші послуги, навіть слухають вас, але роблять по-своєму або навпаки. Це призводить до того, що запущений згідно з продуманою стратегією процес в якийсь момент починає йти кудись не туди і в результаті погіршує ситуацію.
Бліц-«провокація»
«Кадровик»: Мета або бажання?
Валерій: Мета.
«Кадровик»: Подумати або запитати?
Валерій: Подумати.
«Кадровик»: Сказати чи промовчати?
Валерій: Сказати.
«Кадровик»: Як відновлюєте сили, відпочиваєте?
Валерій: У мене є хобі — я дуже люблю подорожувати й об’їздив вже понад 87 країн. Коли я втомлююся й ловлю себе на думці: «А чи адекватний я в цьому питанні?», я їду на 3-4 дні. І повертаюся вже зовсім іншою людиною. Я дуже люблю організовувати собі подорожі й легко вирушаю в дорогу сам. А в незнайомому місті я можу спокійно сісти в кафе й годинами спостерігати за перехожими та їх життям.
З «домашніх» технік відновлення — регулярний масаж один раз на два тижні та сауна.
«Кадровик»: Який фільм/серіал порекомендуєте?
Валерій: Мені подобаються історичні фільми. Нещодавно ще раз переглянув «Борджіа». Чекаю на продовження «Гри престолів».
Олена Рубанець, директор з персоналу компанії Watsons Україна: Три ключові цінності особисто для вас у професії HRD?
Валерій: На цей момент для мене це партнерство, професіоналізм і чесність.
Бесіду вела Станіслава Стефановська,
HR-директор First Line Group, майстер-коуч, бізнес-тренер
Запитання наступному спікеру від Валерія Кушніренка:
«Якби ви не стали HR, яку б професію обрали?»