Працівник може бути залученим до роботи у свій вихідний день. У такому разі роботу компенсують за правилами ст. 72 КЗпП:
- або наданням іншого дня відпочинку з оплатою роботи у вихідний день в одинарному розмірі,
- або оплачують фактично відпрацьовані години в грошовій формі в подвійному розмірі за правилами ст. 107 КЗпП. Інший день відпочинку в такому разі не надають. Хоча пленум ВСУ в постанові «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 р. № 13 роз’яснив, що за бажанням працівника, який працював у святковий або неробочий день, йому може бути надано інший день відпочинку за умови, що робота в цей день виконувалась понад установлену місячну норму робочого часу. Оскільки на час воєнного стану святкові та неробочі дні скасовано, це питання не розглядаємо.
За звичайних умов роботи з поденним обліком робочого часу, коли працівник обирає як компенсацію інший день відпочинку, оплачують роботу у вихідний день за фактично відпрацьований час, але надають цілий день відпочинку. За підсумованого обліку робочого часу, як правило, надають не день відпочинку, а зміну. Тому в прикладі 1 розглядаємо такий варіант.
ПРИКЛАД 1
Оплата в разі залучення до роботи у вихідний день з погодинною оплатою
Обліковий період — місяць. Годинна тарифна ставка — 60 грн. Норма робочого часу за графіком — 160 год., календарна норма — 160 год., відпрацьовано — 12 год. у вихідний день працівника.
Варіант 1. Працівнику надано інший день відпочинку цього ж місяця.
Варіант 2. Інший день відпочинку не надають, роботу оплачують за правилами ст. 107 КЗпП.
Заробітна плата у варіанті 1:
(160 год. + 12 год. – 12 год.) × 60,00 = 9600,00 грн.
Робота у вихідний (+ 12 год) компенсується іншим днем відпочинку (- 12 год.) і оплачується в одинарному розмірі.
Заробітна плата у варіанті 2:
- основна: 160 год. × 60,00 = 9600,00 грн;
- за роботу у вихідний: 12 год. × 60,00 × 2 = 1440,00 грн.
Оскільки робота проводилася понад нормальну тривалість робочого часу, її оплачують у подвійному розмірі.
За поденного обліку робочого часу залучення до роботи у вихідний день не є надурочною роботою. Надурочною є робота понад нормальну тривалість робочого дня, а за підсумованим обліком робочого часу — зміни (див. ст. 62 КЗпП).
Однак, розглядаючи питання норм робочого часу та оплати надурочних робіт, ми неодноразово цитували норми п. 10 і 12 Методрекомендацій № 138, зокрема, що оплата за всі години надурочної роботи провадиться в кінці облікового періоду, а загальна кількість надурочних годин за обліковий період визначається як різниця між фактично відпрацьованим часом і нормою годин за цей період.
При цьому у п. 11 Методрекомендацій № 138 визначено таке. У разі підсумованого обліку робочого часу робота у святкові та неробочі дні (ст. 73 КЗпП) за графіком включається в норму робочого часу за обліковий період, установлену на підприємстві. Години роботи, що перевищують цю норму, вважаються надурочними і оплачуються в подвійному розмірі. Тому під час підрахунку надурочних годин у разі підсумованого обліку робочого часу робота у святкові й неробочі дні, проведена понад установлену на підприємстві норму робочого часу, за обліковий період не враховується, оскільки вона вже оплачена в подвійному розмірі.
Проте немає аналогічної норми, якщо працівник залучався до роботи у вихідний день. Тож якщо працівник залучався до роботи у вихідний день поза графіком роботи (тобто понад норму робочого часу), то вона буде оплачена в подвійному розмірі. А виходячи з норм п. 12 Методрекомендацій № 138, має увійти до складу надурочних годин. Тому й години роботи у вихідний день, оплачені в подвійному розмірі, також слід виключати з числа надурочних годин аналогічно роботі у святкові та неробочі дні.
Розглянемо цей варіант на прикладі 2, якщо працівнику встановлено оклад.
ПРИКЛАД 2
Оплата роботи у вихідний день за квартального облікового періоду
Обліковий період — квартал. Оклад працівника — 10 000,00 грн. В один з місяців облікового періоду працівник відпрацював 5 год. у святковий день. Маємо такі дані про роботу працівника.
|
Місяць облікового періоду |
Норма тривалості робочого часу, год. |
Фактично відпрацьовано, год. |
Відхилення |
|
|
Календарна |
За графіком |
|||
|
Квітень |
168 |
170 |
170 |
|
|
Травень |
184 |
186 |
191 |
+5 |
|
Червень |
160 |
156 |
156 |
|
|
Всього |
512 |
512 |
517 |
+5 |
Якщо працівник відпрацював 5 год. у свій вихідний день, то роботу оплачують у подвійному розмірі, тому що вона виконувалася понад норму тривалості робочого часу.
Годинна ставка:
10 000,00 ÷ 186 = 53,76 грн.
Оплата за роботу у вихідний день:
53,76 × 5 × 2 = 537,60 грн.
У такому разі ці 5 год. не вважаються надурочними. Із розрахунку надурочних годин вони виключаються:
517 – 512 = 5 – 5 = 0 год.
Щодо роботи у вихідні дні зазначимо ще таке. Як правило, дні роботи (зміни) чергуються з днями, коли працівник не працює. Як випливає із ст. 57 і 70 КЗпП, ці дні слід розрізняти як дні, вільні від роботи, та вихідні дні.
Так, ст. 57 КЗпП визначено, що тривалість перерви в роботі між змінами має бути не меншою за подвійну тривалість часу роботи в попередній зміні (включаючи і час перерви на обід). А ст. 70 КЗпП установлено, що тривалість щотижневого безперервного відпочинку повинна бути не менш як 42 години. При цьому п. 9 Методрекомендацій № 138 визначено, що в місячному та інших облікових періодах, що перевищують місяць, кількість вихідних днів за графіками роботи (змінності) має бути не меншою, ніж кількість повних тижнів цього облікового періоду.
Звідси напрошується висновок, що тільки робота в такі визначені вихідні дні, оплачена в подвійному розмірі, має виключатися з підрахунку надурочних годин за правилами виключення святкових днів. А робота в дні міжзмінного відпочинку потрапить у розрахунок надурочних годин і буде оплачена в подвійному розмірі. Але це буде можливе тільки за повних облікових періодів (мається на увазі, коли з облікового періоду не виключається час, коли працівник був відсутнім через відпустку, непрацездатність тощо).
За матеріалами публікацій у журналі «Заробітна плата»