Повернення з війни на роботу: трудові гарантії для демобілізованих

У разі повернення демобілізованих працівників на роботу роботодавці мають дотримуватися положень законодавства, які передбачають надання трудових та соціальних гарантій для цієї категорії осіб. Про те, які з них має забезпечити роботодавець, — у статті.

Пільги в оподаткуванні

Найпоширеніше запитання, що надходить на пряму телефонну лінію редакції, чи має демобілізований працівник якісь (додаткові) пільги в оподаткуванні. На жаль, ні. У ПКУ немає спеціальних пільг з оподаткування доходів демобілізованих працівників. Вони користуються тими ж пільгами в оподаткуванні, що й звичайні працівники. Тобто до складу їх оподатковуваного доходу не включаються доходи, визначені ст. 165 ПКУ, як і для будь-кого іншого. Для них не передбачена спеціальна податкова соціальна пільга (ПСП) у більшому розмірі як для учасників бойових дій. Роботодавцям хіба що слід звернути увагу, що:

• правом на ПСП у розмірі 2271,00 грн (150 % звичайної ПСП) можуть скористатися особи з інвалідністю I або II групи, крім осіб з інвалідністю, пільга яким визначена пп. «б» пп. 169.1.4 ПКУ, якщо розмір зарплати становить 4240,00 грн (пп. 169.1.3 ПКУ);
• правом на ПСП у розмірі 3028,00 грн (200 % звичайної ПСП) можуть скористатися Герої України, якщо розмір зарплати — 4240,00 грн (пп. 169.1.4 ПКУ).

Відпустки

Якщо працівник, який звільнився з військової служби, бажає відпочити після неї й відтермінувати дату виходу на роботу, він може оформити відпустку. Види відпусток, на які працівник має право після звільнення з військової служби, наведено в таблиці 1.

Таблиця 1 Види відпусток, на які має право працівник після звільнення з військової служби
 

Відповідно до п. 19 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 р. № 3551-XII (далі — Закон № 3551) учасниками бойових дій визнаються  військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані, добровольці Сил територіальної оборони) Збройних сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур та ін., які брали участь в АТО та в заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Учасниками війни вважаються працівники підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у порядку, встановленому законодавством, які залучалися та брали безпосередню участь у забезпеченні здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у порядку, встановленому законодавством (п. 13 ст. 9 Закону № 3551).

Особами, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, вважаються також особи, які брали безпосередню участь у захисті суверенітету та територіальної цілісності України та яким, починаючи з 2014 р., присвоєно звання Герой України з врученням ордену «Золота Зірка», яких, починаючи з 2014 р., нагороджено орденом Богдана Хмельницького трьох ступенів, «За мужність» трьох ступенів, княгині Ольги трьох ступенів (ст. 11 Закону № 3551).

Особам, звільненим після проходження строкової військової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу або альтернативної (невійськової) служби, якщо після звільнення із служби вони були прийняті на роботу протягом трьох місяців, не враховуючи часу переїзду до місця проживання, щорічна відпустка повної тривалості надається до настання шестимісячного строку безперервної роботи у перший рік роботи на підприємстві.

Щорічні відпустки за бажанням працівника в зручний для нього час надаються ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, а також членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членам сімей загиблих (померлих) захисників і захисниць України (ст. 10 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР; далі — Закон про відпустки).

Відповідно до п. 20 частини першої ст. 25 Закону про відпустки працівники, які приступили до роботи після звільнення з військової служби у зв’язку із закінченням особливого періоду або оголошенням демобілізації, мають право на відпустку без збереження зарплати тривалістю до 60 календарних днів. Але працівники, які звільнились із військової служби з інших інших причин, не можуть скористатися цим видом відпустки, оскільки загальна демобілізація ще не оголошувалася.

Якщо колективним договором підприємства передбачені інші, ніж наведені в таблиці 1, види відпусток для осіб, звільнених з військової служби, то працівник має право ними скористатись за умов, визначених в колективному договорі.

Також нагадаємо, що відповідно до ст. 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 р. № 2136-IX під час війни за рішенням роботодавця:

• надання працівнику щорічної основної відпустки може бути обмежено тривалістю 24 календарні дні за поточний робочий рік (на відпустки за минулі роки це обмеження не поширюється);
• працівнику може бути відмовлено в наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури, робіт з виробництва товарів оборонного призначення або до виконання мобілізаційного завдання (замовлення).

Для оформлення відпустки працівник має подати заяву про надання відпустки (конкретний її вид), де вказати дату початку відпустки та її тривалість. Доцільно також у заяві вказати інформацію про припинення військової служби, що дасть можливість роботодавцю видати наказ про припинення увільнення від роботи у зв’язку з мобілізацією (призовом на військову службу). На підставі цієї заяви роботодавець видає:

• наказ про припинення увільнення працівника від роботи, адже період військової служби закінчився;
• наказ про надання відповідної відпустки.

Як визначити суму відпускних після повернення працівника з військової служби на роботу? Для цього необхідно обчислити середньоденну зарплату з виплат за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю надання відпустки, та помножити її на кількість календарних днів відпустки.

Але працівник, який після військової служби повернувся до роботи й одразу бере оплачувану відпустку, в розрахунковому періоді немає заробітку. У такому випадку слід застосовувати норму п. 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 р. № 100 (далі — Порядок № 100), згідно з якою, якщо в розрахунковому періоді в працівника не було заробітної плати, розрахунки проводяться з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу. З окладу на час розрахунку обчислюють і середню зарплату за дні відпустки, право на які виникло станом на 31.12.2023 р.

Якщо працівник потребує лікування

Можлива ситуація, коли працівник, який звільнився з військової служби, став у встановлений строк на військовий облік і повідомив роботодавця, що йому необхідно пройти лікування. У такому разі також потрібно оформити наказом керівника підприємства вихід працівника на роботу, щоб закрити питання його увільнення від роботи на період проходження військової служби.

З дня відкриття працівнику листка непрацездатності в табелі обліку використання робочого часу щодо нього слід проставляти буквений код «ТН» (цифровий код «26»). Для розрахунку виплат за «лікарняним» потрібно обчислити середньоденну зарплату. Для цього обчислюється зарплата за розрахунковий період, на яку був нарахований ЄСВ, і ділиться на кількість календарних днів розрахункового періоду.

При цьому із розрахункового періоду виключаються календарні дні, не відпрацьовані з поважних причин: серед них період, коли працівник проходив військову службу (до дня його фактичного звільнення зі служби) і за ним не зберігався середній заробіток.

Також якщо в розрахунковому періоді перед настанням страхового випадку застрахована особа з поважних причин не мала заробітку або страховий випадок настав у перший день роботи, середня заробітна плата визначається з тарифної ставки (посадового окладу) або її частини, встановленої на день настання страхового випадку.

Окремі трудові пільги для осіб, звільнених з військової служби

Працівники, які приступили до роботи після звільнення з військової служби, так само, як і інші працівники, мають право на трудові пільги й гарантії, передбачені законодавством і внутрішніми документами підприємства.

Крім того, працівники, які повернулись з війни і мають певні статуси (учасник війни, учасник бойових дій тощо), мають право на додаткові трудові пільги та гарантії, передбачені ст. 12–15 Закону № 3551 (таблиця 2).

Таблиця 2 Додаткові трудові пільги та гарантії для працівників зі «статусами»

Ірина КРАСОВСЬКА
консультант із питань бухгалтерського та податкового обліку