Облік військовозобов’язаних і призовників на підприємствах покладається на їх керівників незалежно від підпорядкування та форм власності. У свою чергу, керівник підприємства може покласти обов’язки з ведення військового обліку на одного з працівників або, в разі великої кількості військовозобов’язаних і призовників, на військово-обліковий відділ чи окремого працівника. Що для цього необхідно зробити — читайте в матеріалі.
В разі великої кількості військовозобов’язаних і призовників, роботодавець зобов’язаний ввести до штатного розпису окрему посаду або створити військово-обліковий відділ, який буде вести військовий облік.
Якщо військовозобов’язаних і призовників на підприємстві менше норми, роботодавець може покласти обов’язок ведення військового обліку на конкретного працівника.
В обох випадках на підприємстві має бути розроблена та затверджена посадова інструкція інспектора з військового обліку.
У пп. 3 п. 10 Порядку № 921 визначені норми кількості осіб, відповідальних за ведення військового обліку на підприємствах.
Тож необхідна кількість осіб призначається, виходячи з кількості військовозобов’язаних і призовників на підприємстві, а саме, якщо на підприємстві працює від:
— 501 до 2000 таких осіб — 1 особа;
— 2001 до 4000 — 2 особи;
— 4001 до 7000 — 3 особи;
— на кожні наступні від 1 до 3000 — по 1 особі додатково.
Дещо інші ці норми для державних органів. Відповідно до пп. 2 п. 10 Порядку № 921 потрібна кількість працівників призначається з такого розрахунку:
— від 500 до 1000 призовників і військовозобов’язаних — 1 особа;
— від 1000 до 2000 таких осіб — 2 особи;
— на кожні наступні 1000 — по 1 особі додатково.
Якщо на військовому обліку на підприємствах (у державних органах) перебуває менше ніж 500 таких осіб, виконання обов’язків із ведення військового обліку покладається на посадову особу відділу кадрів (персоналу), якій встановлюється доплата в розмірі до 50 % посадового окладу.
Державним службовцям вказана доплата не встановлюється.За наявності на підприємствах двох і більше осіб, відповідальних за ведення військового обліку, їх об’єднують в окремий військово-обліковий підрозділ.
Посадові оклади для осіб таких підрозділів встановлюються на рівні посадових окладів працівників відділу кадрів (персоналу).
Якщо особа, яка відповідає за ведення військового обліку, змінюється (звільняється, приймається нова) або переміщується, державні органи (крім Служби безпеки України) та підприємства, у семиденний строк мають інформувати районні (міські) військкомати про ці зміни.
Як правильно оформити призначення (покладення обов’язків) особи, відповідальної за ведення військового обліку?
Положення порядку ведення військового обліку не узгоджені із трудовим законодавством.
З наведеного вище розрахунку стає зрозуміло, що залежно від кількості призовників і військовозобов’язаних, які перебувають на обліку, військовий облік може бути вестися окремим працівником (відділом) або такі обов’язки можуть бути покладені на працівника поряд із його основною роботою. Розглянемо ці випадки.
Прийом особи, відповідальної за ведення військового обліку
Чітко визначено, що якщо кількість військовозобов’язаних і призовників станом на 1 січня поточного року становить 501 і більше осіб, то для ведення військового обліку призначається окрема особа. Це може відбуватися шляхом прийняття нової особи або через переведення працівника підприємства на нову посаду.
Слід зауважити, що у 2019 р. ця назва посади внесена наказом Мінекономрозвитку України «Про затвердження Зміни № 8 до національного класифікатора ДК 003:2010» від 15.02.2019 р. № 259 на заміну професійної назви роботи «Інспектор з обліку та бронювання військовозобов’язаних».
Якщо кількість військовозобов’язаних і призовників на наступний рік стала меншою за 501 особу, тобто законної підстави передбачати у штаті підприємства посаду для ведення військового обліку немає, роботодавець не може звільнити такого працівника з власної ініціативи.
Проте адміністрація може запропонувати цьому працівникові звільнитися за угодою сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП) або перейти на іншу підходящу вакантну посаду. Тобто працівнику може бути запропоноване переведення на іншу посаду.
В іншому випадку слід проводити процедуру скорочення штату працівників, за результатами якої працівника може бути звільнено за п. 1 ст. 40 КЗпП. Тобто, як мінімум за три місяці до закінчення календарного року роботодавець повинен визначитися з тим, чи буде вести облік окремий працівник чи ні.
У зв’язку з такою чіткою градацією кількості військовозобов’язаних і призовників, необхідних для призначення працівника для ведення військового обліку, можна порадити роботодавцю приймати такого працівника на роботу за строковим трудовим договором, умовою закінчення якого буде зменшення кількості військовозобов’язаних і призовників, які перебувають на військовому обліку.
Покладення обов’язку з ведення військового обліку на працівника підприємства поряд із його основною роботою
На працівника, який уже працює на підприємстві, тобто з яким уже укладений трудовий договір, можуть бути покладені обов’язки щодо ведення військового обліку. Однак таке оформлення є дещо складнішим.
Зауважимо, що відповідно до ст. 31 КЗпП вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором, заборонено.Тобто в цьому разі для працівника будуть змінені істотні умови праці, а саме: на нього будуть покладені додаткові обов’язки.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 32 КЗпП зміна істотних умов праці допускається без згоди працівника у зв’язку із змінами в організації виробництва та праці. Це означає, що якщо змін в організації виробництва та праці немає, то роботодавець не має права в односторонньому порядку змінювати істотні умови праці працівника.
Визначення того, що є змінами в організації виробництва та праці, законодавство не надає, але необхідно врахувати, що згідно з п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 р. № 9 змінами в організації виробництва та праці є раціоналізація робочих місць, введення нових форм організації праці, наприклад, бригадної форми організації праці замість індивідуальної та навпаки, введення нової техніки і технологій виробництва, впровадження передових методів тощо.
На думку автора, ведення обліку військовозобов’язаних і призовників не може бути змінами в організації виробництва та праці, а відповідно і змінювати для працівника істотні умови праці підстав немає.
Зразок наказу про покладення обов’язків на працівника ведення військового обліку див. ТУТ.
Це означає, що у штатному розписі підприємства має бути передбачена штатна одиниця (її частка — за потреби) за посадою інспектора з військового обліку, обов’язки якої працівник буде виконувати у порядку суміщення.
Подібна ж ситуація і зі зняттям із працівника додаткових обов’язків (скасуванням установленого суміщення посад) з військового обліку військовозобов’язаних і призовників у разі відсутності таких серед працівників. Навряд чи суд, виходячи з наведених положень вищезазначеної постанови пленуму, буде розглядати відсутність серед працівників військовозобов’язаних і призовників, як наявність змін в організації виробництва та праці. Тож і змінювати істотні умови праці для працівника, тобто знімати з нього додаткові обов’язки (скасовувати встановлене суміщення посад) із ведення військового обліку без згоди працівника підстав немає.
Отже, якщо на підприємстві звільнилися або виключені з військового обліку всі працівники, які є військовозобов’язаними і призовниками, то працівник, який виконує обов’язки з військового обліку, може виконувати їх тільки до кінця календарного року. В такому разі виконання обов’язків із військового обліку полягатиме у підготовці звіту про чисельність військовозобов’язаних, надсилання до військкоматів інформації про звільнення військовозобов’язаних і призовників тощо.
Якщо на 1 січня нового календарного року, працівники, які є військовозобов’язаними і призовниками, на обліку перебувати не будуть або їхня кількість не буде відповідати вимогам для внесення до штату підприємства окремої посади, за якою буде закріплено обов’язок вести військовий облік, — то працівника, який обіймає цю посаду, необхідно звільнити, або зняти з нього додаткові обов’язки (скасовувати встановлене суміщення посад) щодо ведення військового обліку. Зробити це можливо за письмовою згодою працівника або у зв’язку із закінченням строку виконання обов’язків за суміщенням.
Зауважимо, що задля чіткого розуміння виконуваних обов’язків посадові інструкції за двома посадами варто зберігати поруч. Їх копії можуть бути в особовій справі, проте для передання її в архів ці документи мають бути вилучені. Практичний досвід показав, що трапляються випадки, коли посадові обов’язки з військового обліку включаються до посадових обов’язків інспектора з кадрів або іншого працівника кадрового підрозділу. В такому разі під час перевірок інспектори з праці мають претензії до законності доплати за ведення військового обліку через те, що виконання обов’язків із ведення військового обліку входять в обов’язки за основною посадою.
Юрій ВАСИЛЬЄВ,
начальник відділу кадрів Фізико-технічного інституту низьких температур
ім. Б. І. Вєркіна Національної академії наук України,
полковник запасу