У попередніх статтях було розглянуто два способи зміни сумісником місця роботи на основне (чи навпаки), які хоч і застосовуються на практиці, та все ж викликають більше запитань, ніж є на них відповідей. Тому найприйнятнішим і безболісним способом зміни сумісником місця роботи на основне (чи навпаки) є прийняття – звільнення.
На думку Міністерства соціальної політики України (лист від 18.10.2017 р. № 446/0/
22-17/134), якщо працівник залишиться працювати на тій самій посаді в межах підприємства, переведення в розумінні ст. 32 КЗпП не може бути застосовано. З огляду на це, Мінсоцполітики вважає, що в такому випадку працівника доцільно звільнити з посади за сумісництвом, а потім прийняти на основне місце роботи за новим трудовим договором, враховуючи вимоги ст. 24 КЗпП.
Перелік підстав для звільнення працівника наведено в ст. 36–41 КЗпП. Найбільш прийнятною підставою для звільнення «день у день» є звільнення за угодою сторін за п. 1 ст. 36 КЗпП. Про звільнення за власним бажанням (ст. 38 КЗпП) працівнику слід попередити роботодавця …