Відпустки для працівників з інвалідністю


Осіб з інвалідністю відносять до однієї із соціально незахищених верств населення. Для тих із них, хто працює, чинне законодавство передбачає певні пільги та гарантії за місцем роботи. Зокрема, це стосується тривалості та порядку надання відпусток. Розглянемо такі питання у статті 


Які відпустки передбачені для осіб з інвалідністю?

Працівники з інвалідністю, так само як і інші працівники, які перебувають у трудових відносинах із підприємством (незалежно від його виду діяльності та галузевої приналежності) чи фізичною особою-підприємцем, мають право на відпустки, передбачені Законом про відпустки, зокрема на:

  • щорічну основну відпустку; 
  • щорічні додаткові відпустки;
  • соціальні відпустки;
  • відпустку без збереження заробітної плати; 
  • інші додаткові відпустки, передбачені законодавством. 

У порівнянні з іншими працівниками, для працівників з інвалідністю законодавством встановлені окремі пільги у порядку надання деяких видів відпусток, а також збільшено їхню тривалість. 

Законодавче право на пільги та відпустки більшої тривалості працівник отримує з моменту встановлення йому статусу особи з інвалідністю. Зазвичай, про свій статус працівник повідомляє одразу (під час працевлаштування або протягом місяця після отримання довідки медико-соціальної експертної комісії). Але якщо з якихось причин працівник не повідомив про свій статус одразу, він не втрачає права на відпустки більшої тривалості. Такої думки дотримуються спеціалісти Міністерства соціальної політики України в листі від 29.12.2015 р. № 774/13/116-15.

Відомство наголошує, навіть якщо працівник надає роботодавцю інформацію (документ) про свою інвалідність із запізненням, то він все одно має право на відпустку збільшеної тривалості з дати встановлення йому інвалідності. В такому випадку йому на підприємстві мають зробити перерахунок днів відпустки за минулі роки. 

Як надається щорічна основна відпустка?

Особливості надання 

За загальним правилом використати своє право на одержання щорічної відпустки повної тривалості у перший рік роботи працівник може тільки після закінчення шести місяців безперервної роботи на підприємстві. Водночас за бажанням працівника, якому встановлено інвалідність, у перший рік роботи на підприємстві щорічна відпустка повної тривалості йому надається до закінчення шестимісячного строку безперервної роботи (п. 2 ч. 7 ст. 10 Закону про відпустки).

Працівник з інвалідністю має право піти у щорічну відпустку у зручний для нього час (п. 2 ч. 13 ст. 10 Закону про відпустки). Але дату виходу у відпустку та її тривалість такий працівник обов’язково має погодити з роботодавцем. Інакше самовільний вихід у відпустку може бути розцінений як порушення трудової дисципліни.

Заробітну плату працівнику з інвалідністю за час відпустки нараховують у загальному порядку.

 

Тривалість відпустки 

Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відраховується з дня укладення трудового договору (ч. 1 ст. 6 Закону про відпустки). Своєю чергою, тривалість щорічної основної відпустки для працівників з інвалідністю залежить від установленої їм групи інвалідності (ч. 7 ст. 6 Закону про відпустки). Наведемо її у Таблиці.

 

Тривалість щорічної основної відпустки для працівників з інвалідністю
Група інвалідності
Тривалість відпустки
I
30 календарних днів
IІІ
26 календарних днів

За бажанням працівника з інвалідністю частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. Так само як і для інших працівників, тривалість наданої такому працівнику щорічної та додаткових відпусток не має бути меншою за 24 календарних дні (ч. 4 ст. 24 Закону про відпустки). 

Якщо колективним договором встановлено для працівників підприємства додаткові відпустки або працівник з інвалідністю має право на додаткові відпустки на інших підставах, то кількість днів додаткової відпустки додається до щорічної основної відпустки. 
 

ПРИКЛАД 

Колективним договором підприємства передбачена додаткова відпустка тривалістю 5 календарних днів за посадою, яка має особливий характер праці, й на ній працює особа з інвалідністю ІІ групи. В такому випадку для працівника з інвалідністю тривалість щорічних відпусток має становити 35 календарних днів (30 календарних днів — щорічна основна відпустка, 5 календарних днів — щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці). 
 

Якщо згідно з положеннями колективного договору тривалість щорічної основної відпустки окремих категорій працівників (наприклад, вугільної, сланцевої, металургійної промисловості) перевищує ту, що вказана в Таблиці та серед них працює також особа з інвалідністю, то їй слід надавати відпустку тієї самої тривалості, що й іншим працівникам цієї категорії. Це узгоджується з вимогами ч. 10 ст. 6 Закону про відпустки. 

 

ПРИКЛАД

Персонал підприємства зайнятий транспортуванням і збагаченням корисних копалин, одним із таких працівників є особа з інвалідністю. Згідно з ч. 2 ст. 6 Закону про відпустки працівникам такого підприємства надається щорічна основна відпустка тривалістю 24 календарних дні зі збільшенням за кожні два відпрацьовані роки на два календарні дні, але не більше 28 календарних днів. Однак, якщо особа з інвалідністю має стаж для надання щорічної відпустки тривалістю 28 календарних днів, то саме така тривалість має їй надаватися, а не 26 календарних днів як особі з інвалідністю.
 

 

Які правила надання щорічних додаткових відпусток?

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону про відпустки до щорічних додаткових відпусток належать:

  • додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці;
  • додаткова відпустка за особливий характер праці;
  • інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Щорічні додаткові відпустки надаються понад щорічну основну відпустку. Відповідно до ст. 10 Закону про відпустки вони можуть надаватися одночасно з основною відпусткою або окремо від неї.

 

За роботу зі шкідливими умовами праці 

Щорічна додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці тривалістю до 35 календарних днів надається працівникам, зайнятим на роботах, пов’язаних із негативним впливом на здоров’я шкідливих виробничих факторів.

Така відпустка надається працівникам виробництв, цехів, професій і посад, передбачених відповідними розділами Списку 1, незалежно від того, до якої галузі господарства належать ці виробництва та цехи, та від форм власності підприємства. 

Якщо працівнику встановлено інвалідність, за якої йому не заборонено працювати на роботах із важкими та шкідливими умовами праці (наприклад, інвалідність по слуху, інвалідність у зв’язку з відсутністю ока тощо), то такий працівник, нарівні з іншими, має право на щорічну додаткову відпустку за роботу в таких умовах. 

Конкретна тривалість відпустки встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від результатів атестації робочого місця працівника за умовами праці та часу його зайнятості в цих умовах, вона є однаковою як для осіб з інвалідністю, так і для тих, хто її не має.

 

За особливий характер праці 

Щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці надається:

  • окремим категоріям працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я;
  • працівникам із ненормованим робочим днем. 

Перша із зазначених відпусток надається тривалістю до 35 календарних днів за Списком 2.

Додаткова відпустка за роботи із ненормованим робочим днем надається згідно зі списками посад, робіт та професій, визначених колективним договором (трудовим договором). Конкретну тривалість такої відпустки (від 1 до 7 днів включно) залежно від займаної посади (виконуваної роботи) зазначають також у колективному (трудовому) договорі залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.

Якщо працівник з інвалідністю працює на посаді, робота на якій передбачає додаткову відпустку за особливий характер праці, то йому надають цю відпустку на тих самих умовах, що й іншим.

 

Інші відпустки 

Інші щорічні додаткові відпустки надаються за спеціальним законодавством, зокрема:

  • державним службовцям, суддям, прокурорам — після досягнення певного строку служби;
  • особам, віднесеним до категорій 1 і 2 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;
  • окремим категоріям медичних працівників;
  • батькам ВІЛ-інфікованих дітей і дітей з інвалідністю тощо.

Працівникам з інвалідністю такі відпустки надаються нарівні з іншими працівниками, без жодних додаткових пільг і такої ж тривалості.

 

Інші додаткові відпустки

Працівники з інвалідністю мають право й на інші додаткові відпустки, передбачені законодавством, які не належать до щорічних. Йдеться про додаткову відпустку у зв’язку з навчанням, творчу відпустку, додаткову відпустку окремим категоріям громадян.

Так, згідно зі ст. 16² Закону про відпустки особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 р. № 3551-XII, надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Ця відпустка надається незалежно від відпрацьованого в році часу один раз протягом календарного року на підставі заяви працівника та посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни.

Надання ще однієї додаткової відпустки — на лікування — передбачено ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 р. № 1105-XIV. За вказаною нормою потерпілому від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, який став особою з інвалідністю, періодично, але не рідше разу на три роки, а особам з інвалідністю I групи щорічно безоплатно за медичним висновком надається путівка для санаторно-курортного лікування. 

Якщо працівник з інвалідністю, отриманою внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, використав щорічну відпустку до одержання путівки у санаторно-курортний заклад, роботодавець має надати йому додаткову відпустку для лікування (включаючи час проїзду). 

Отже, в роботодавця обов’язок надати додаткову відпустку на лікування виникає лише тоді, коли працівник з інвалідністю до моменту отримання путівки від Фонду соціального страхування (або самостійного придбання з подальшою компенсацією вартості Фондом) використав свою щорічну відпустку. Також це вказує на те, що додаткова відпустка на лікування може надаватися за рахунок щорічної основної відпустки. Водночас інші згадані додаткові відпустки не є підставою для зменшення тривалості щорічної основної відпустки. 

 

Соціальні відпустки

Законом про відпустки передбачено такі види соціальних відпусток:

  • відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами;
  • відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
  • відпустка у зв’язку з усиновленням дитини;
  • додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину — особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А групи І.
  • відпустка при народженні дитини.  

Жодних особливостей надання зазначених відпусток працівникам з інвалідністю законодавством не встановлено. 

Також ці відпустки надаються працівникам з інвалідністю однакової тривалості з іншими працівниками, зокрема:

  • відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами — тривалістю 126 календарних днів — у разі народження однієї дитини та за відсутності ускладнення пологів (ст. 17 Закону про відпустки);
  •  відпустка у зв’язку з усиновленням дитини — тривалістю 56 календарних днів без урахування святкових (неробочих) днів (ст. 18¹ Закону про відпустки);
  • додаткова відпустка «на дітей» — тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових (неробочих) днів, а за наявності декількох підстав для надання цієї відпустки — 17 календарних днів (ст. 19 Закону про відпустки);
  • одноразова оплачувана відпустка при народженні дитини — тривалістю до 14 календарних днів без урахування святкових (неробочих) днів та не пізніше трьох місяців із дня народження дитини (ст. 191 Закону про відпустки). 

 

Відпустки без збереження зарплати

Законом про відпустки передбачені відпустки без збереження заробітної плати двох видів:

  • відпустка, що обов’язково надається працівнику (ст. 25 Закону про відпустки); 
  • відпустка, яка надається за згодою сторін, тобто за згодою між працівником і роботодавцем (ст. 26 Закону про відпустки).

Згідно зі ст. 25 Закону про відпустки роботодавець зобов’язаний щороку надавати працівнику з інвалідністю за його бажанням відпустку без збереження заробітної плати тривалістю:

  • до 30 календарних днів — якщо у працівника інвалідність ІІІ групи; 
  • до 60 календарних днів — якщо працівник має інвалідність І чи ІІ групи.

Ці відпустки надаються у зручний для працівника час.

За ст. 26 Закону про відпустки працівник з інвалідністю може оформити відпустку без збереження заробітної плати за сімейними обставинами та з інших причин на термін, обумовлений угодою між ним і роботодавцем, але не більше 15 календарних днів на рік. 

У період карантину, встановленого урядом на території України, працівник може перебувати у такій відпустці понад 15 календарних днів (ч. 3 ст. 26 Закону про відпустки).

Таким чином, максимальна тривалість відпусток без збереження заробітної плати працівникам з інвалідністю за календарний рік та у період, коли немає карантину, може становити сумарно за двома підставами (ст. 25 і ст. 26 Закону про відпустки):

  • 45 календарних днів — для працівників з інвалідністю III групи;
  • 75 календарних днів для працівників з інвалідністю I та II групи. 

Відпустку без збереження заробітної плати не подовжують на кількість святкових (неробочих) днів, які припадають на неї.

 

Як оформити відпустку?

Будь-яка відпустка надається працівнику з інвалідністю на підставі його заяви.

Зразок заяви про надання відпустки без збереження заробітної плати

Директору ТОВ «Розмай»
Карпенку О. М.
бухгалтера І категорії 
відділу бухгалтерського обліку
Попович М. М.

Заява

Прошу надати мені відпустку без збереження заробітної плати з 05.07.2021 р. тривалістю 30 календарних днів як особі з інвалідністю ІІІ групи. 

29.06.2021 р.              Попович 

 

 

У заяві працівник вказує дату початку відпустки та її тривалість. Зазначати дату закінчення відпустки необов’язково, це зроблять працівники відділу кадрів.

Надання відпустки оформляється наказом керівника підприємства. Для цього може бути використана типова форма № П-3 «Наказ (розпорядження) про надання відпустки», затверджена наказом Державного комітету статистики України «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці» від 05.12.2008 р. № 489. Але якщо підприємство використовує власну, затверджену Інструкцією з діловодства форму — то роботодавець може скласти наказ про відпустку саме такої форми. Пам’ятайте, що форма має містити всі необхідні реквізити.

 

Зразок наказу про надання відпустки без збереження заробітної плати

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «РОЗМАЙ»
 

НАКАЗ

30.06.2021 р.                             м. Київ                                     № 65-В

Про надання відпустки 
без збереження заробітної плати

На підставі п. 6 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР,

НАДАТИ:

ПОПОВИЧ Марії Миколаївні, бухгалтеру І категорії відділу бухгалтерського обліку, відпустку без збереження заробітної плати за 2021 р. тривалістю 30 календарних днів як особі з інвалідністю ІІІ групи з 05.07.2021 р.

Підстави: 1.Заява Попович М. М. від 29.06.2021 р.; 

2. Посвідчення особи з інвалідністю, серія «С» № 321456, видане 15.05.2010 р. 

Директор                             Карпенко                              О. М. Карпенко

З наказом ознайомлена:                  Попович                   М. М. Попович

01.07.2021 р.

 

 

 

Як бути з невикористаними відпустками в разі звільнення?

Якщо працівник з інвалідністю звільняється і з якихось причин не скористався своїм правом на щорічну відпустку за декілька попередніх років (у т. ч. за два, три, чотири або більше років), він має право використати їх перед звільненням. 

Також, якщо працівник не бажає (не має можливості) йти у відпустку, йому в день звільнення виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину — особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А групи І (ч. 1 ст. 24 Закону про відпустки). 

Якщо працівник з інвалідністю належить до керівних, педагогічних, наукових, науково-педагогічних працівників/спеціалістів навчальних закладів й до звільнення пропрацював не менш як 10 місяців, грошова компенсація виплачується йому за не використані ним дні щорічних відпусток з розрахунку їх повної тривалості (ч. 2 ст. 24 Закону про відпустки). Детальніше за посиланням (ссылка на статтю Відпустки педагогічним працівникам). 

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону про відпустки, якщо працівник з інвалідністю звільняється з роботи у порядку переведення на інше підприємство, грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток за його бажанням має бути перерахована на рахунок підприємства, куди він переходить.

 

Що робити з перевикористаними відпустками в разі звільнення?

Якщо працівник з інвалідністю звільняється та використав відпустку наперед за невідпрацьований час, то «зайву» суму «відпускних» можна утримати під час проведення остаточного розрахунку із таким працівником. Для цього потрібно:

  • розрахувати кількість днів відпустки, використаних за невідпрацьований час;
  • обчислити «зайву» суму «відпускних»;
  • утримати «зайву» суму «відпускних» із заробітної плати працівника.

Оформляється відрахування із заробітку працівника наказом (розпорядженням).

Зауважимо, що ст. 22 Закону про відпустки та п. 2 ст. 127 КЗпП визначені випадки, коли в разі звільнення працівника відрахування із заробітної плати сум «відпускних», отриманих наперед за невідпрацьований час, не провадиться.

Найпоширенішими з цих випадків є звільнення у зв’язку із:

  • смертю працівника;
  • виходом на пенсію (ст. 38 КЗпП);
  • переведенням працівника за його згодою на інше підприємство (п. 5 ст. 36 КЗпП);
  • відмовою від переведення на роботу в іншу місцевість разом із підприємством, а також відмовою від продовження роботи у зв’язку з істотною зміною умов праці (п. 6 ст. 36 КЗпП);
  • виявленням невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, що перешкоджають продовженню цієї роботи (п. 2 ст. 40 КЗпП);
  • скороченням чисельності або штату працівників (п. 1 ст. 40 КЗпП).

Список нормативно-правових актів, використаних у статті

  • Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 р. № 322-VIII, далі — КЗпП
  • Закон України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР, далі — Закон про відпустки
  • Постанова КМУ «Про затвердження списків виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників на роботах в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці» від 17.01.1997 р. № 1290, далі — Список 1 і Список 2

 

ПЕРЕДПЛАТА

за найкращими умовами звертайтесь у відділ передплати

0 800 214 008

або заходьте в

МАГАЗИН

«ЗАПИТАННЯ — ВІДПОВІДЬ»

Безкоштовна пряма телефонна лінія для передплатників

0 800 214 009
044 581 57 07

Пн-Пт з 10:00 до 15:00

ДЕМО ДОСТУП