Відрядження у вихідний день:  особливості оплати праці


◦ Трудовi вiдносини
◦ Відрядження
◦ Робочий час
◦ Робота у вихідні й святкові дні та в нічний час

Питання оплати та/або надання іншого дня відпочинку (відгулу) за дні відрядження, які припадають на вихідні дні, останнім часом знову набуло актуальності. Законодавством це питання врегульовано тільки для організацій, що фінансуються з бюджету. А Мінфін та Мінекономіки час від часу надають роз’яснення, що госпрозрахункові підприємства мають це питання врегулювати самостійно відповідно до КЗпП. Тому проаналізуємо деякі законодавчі норми й роз’яснення, щоб визначити, як госпрозрахунковим підприємствам оплачувати дні відрядження, які припадають на вихідні.


Направлення у відрядження у вихідний день

Кожному роботодавцю, незалежно від того, є він бюджетником чи небюджетником, слід пам’ятати, що за законодавством робота у вихідні забороняється. Залучення окремих працівників до роботи в ці дні допуска­ється лише у виняткових випадках, визначених у частині другій ст. 71 КЗпП (див. с. тут).

І вибуття/прибуття у/з відрядження в цьому списку немає. 

Зважаючи на це, у колективному договорі або положенні про відрядження слід прописати випадки (причини), за якими працівників може бути відряджено для роботи у вихідні дні. Це слугуватиме вагомою підставою для надання працівникам компенсації за роботу у відрядженні у вихідний день згідно зі ст. 72 КЗпП. Але було б найкраще, якби КЗпП містив застереження щодо можливості направлення працівників у відрядження у вихідні дні. Тому що чинний порядок все ж суперечить нормам ст. 71 КЗпП.

 

Норми Інструкції № 59

Питання направлення працівників у відрядження регулюються Інструкцією № 59

Цей документ є обов’язковим для застосування під час діяльності підприємствами, установами та організаціями, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів. Решта підприємств (так звані небюджетники, госп­розрахункові підприємства) на основі Інструкції № 59 можуть або розробити власні положення чи інструкції про відрядження, або наказом поширити дію Інструкції № 59 на своє підприємство. 

Практика свідчить, що навіть якщо підприємство самостійно розробляє положення (інструкцію) про відрядження, то зазвичай значна їх частина повторює норми Інструкції № 59. Тому нагадаємо, що передбачено Інструкцією № 59 стосовно оплати або компенсації працівнику за дні відрядження у вихідні дні. 

Інструкція № 59 містить три норми щодо відрядження у вихідний день:

  • якщо працівник спеціально відряджений для роботи у вихідні або святкові й неробочі дні, то за роботу в ці дні виплачується компенсація відповідно до чинного законодавства (п. 9 розділу І);
  • якщо працівник вибуває у відрядження у вихідний день, то йому після повернення з відрядження в установленому порядку надається інший день відпочинку (п. 10 розділу І);
  • якщо наказом про відрядження передбачено повернення працівника з відрядження у вихідний день, то працівнику може надаватися інший день відпочинку відповідно до законодавства у сфері регулювання трудових відносин (п. 11 розділу І).

Як бачимо, за Інструкцією № 59, якщо відряджений працівник у вихідний день не виконує безпосередньо завдання (роботу) за місцем відрядження, а перебуває в дорозі (їде до пункту відрядження або повертається до місця роботи), то йому за цей день грошова компенсація за роботу не передбачена, але надається (може надаватися за згодою керівника підприємства) інший день відпочинку. 

Якщо працівник виконує завдання (роботу) у відрядженні у вихідний день, то для надання компенсації слід керуватися ст. 72 КЗпП, згідно з якою робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі («або» – «або»), а у святковий — подвійною оплатою.

 

Роз’яснення державних органів

Державні органи неодноразово надавали роз’яснення щодо питань, пов’язаних із відрядженням працівника у вихідні дні та наданням за це компенсації. 

Наприклад, Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України в листі від 21.08.2020 р. № 3511-06/51797-07 зазначило, що норми Інструкції № 59, зазначені вище, якими визначено порядок компенсації та надання днів відпочинку за дні відрядження, що припадають 

на вихідні дні, стосуються працівників підприємств, установ та організацій, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів. А оскільки дія Інструкції № 59 не поширюється на госпрозрахункові підприємства, всі питання стосовно відряджень вони мають врегулювати у своїх колективних договорах або інших локальних актах підприємства із дотриманням мінімальних гарантій, передбачених законодавством.

Зокрема, умови встановлення та розміри оплати праці працівників за період відрядження підприємства також самостійно визначають у колективному договорі або іншому локальному акті. При цьому під час оплати днів перебування у відрядженні підприємства мають враховувати норми ст. 121 КЗпП, згідно з якою працівникам, які направляються у службове відрядження, оплата праці за виконану роботу здійснюється відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, і розмір такої оплати праці не може бути нижчим середнього заробітку.

 

Дії госпрозрахункових підприємств

Зважаючи на те, що норми Інструкції № 59 не є обов’язковими для госпрозрахункових підприємств, такі підприємства мають право передбачити в колективному договорі або іншому локальному акті, наприклад, у положенні про відрядження, інші правила оплати та компенсації за дні відрядження, які припадають на вихідні дні, ніж наведені в Інструкції № 59. Але при цьому повинні бути дотримані мінімальні гарантії, встановлені законодавством у разі направлення працівника у відрядження. 

Так, згідно зі ст. 121 КЗпП працівникам, які направляються у відрядження, підприємство повинно:

  • виплатити добові за всі дні перебування у відрядженні, в т. ч. робочі, вихідні, святкові й неробочі дні, а також за дні вибуття та прибуття із відрядження; 
  • зберігати протягом усього часу відрядження місце роботи (посаду);
  • здійснювати оплату праці відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, але розмір такої оплати праці не може бути нижчим середнього заробітку. 

Зазначені положення слід обов’язково закріпити в колективному договорі або положенні про відрядження. Щодо інших положень, в т. ч. про оплату (компенсацію) за дні відрядження, які припадають на вихідні дні, то їх підприємство має право прописати таким чином, як вважає за потрібне. 

 

Дні вибуття/прибуття

Підприємство може передбачити в колективному договорі або положенні про відрядження, що вихідний день, у який працівник відбував у відрядження або повертався з нього, табелюється та враховується залежно від того, чи виконував працівник цього дня завдання (роботу) у відрядженні, чи тільки відбував/прибував у/з відрядження. 

Якщо в наказі про направлення працівника у відрядження не вказано, що вихідний є його робочим днем, працівник фактично не здійснює своїх посадових обов’язків. Тож багато хто вважає, що такий день не можна компенсувати на підставі ст. 72 КЗпП, за нього виплачують лише добові. Але…

Перебуваючи в дорозі у вихідний день, працівник не відпочиває. Крім того, якщо працівник відбував/прибував у/з відрядження у вихідний день, то це він робив за вказівкою роботодавця. 

З другого боку, чим час у дорозі у/з відрядження в понеділок відрізняється від часу в дорозі у/з відрядження в суботу чи неділю? В усіх випадках у дорозі можна провести 8 год., що припадуть на робочий час з 9.00 до 18.00. 

Але за час, проведений у дорозі, коли працівник, як ми кажемо, не виконує своїх посадових обов’язків, у робочі дні тижня заробітна плата зберігається, а у вихідні ні? Чому цей час (день) не повинен оплачуватися? 

За роботу в такий вихідний день — час проведений у дорозі — працівник має право (за погодженням із роботодавцем) обрати спосіб компенсації — подвійну оплату чи інший день відпочинку. І такий день відрядження слід позначати та враховувати, як робочий.

Варто зауважити, що у вихідний день оплачується кожна година роботи, але незалежно від тривалості роботи надається один день відпочинку. Тобто можна працювати у вихідний день 2 год. і отримати або подвійну оплату за цей час, або цілий день відпочинку. 

Тому роботодавцю вигідніше час у дорозі у вихідні дні компенсувати наданням іншого дня відпочинку. І, можливо, саме тому в Інструкції № 59 й закріплено норму, що за дні в дорозі надається/може надаватися час відпочинку. 

Інакше кажучи, норми Інструкції № 59 — це спосіб реалізації державою свого права роботодавця в частині надання компенсації за роботу у вихідний день. Правда, це супере­чить КЗпП, але так історично склалося. 

Тож підприємство може по-іншому, ніж в Інструкції № 59, прописати (не)надання дня відпочинку в разі вибуття/прибуття у/з відрядження у вихідний день. Наприклад, у положенні про відрядження може бути зазначено, що «працівникам, які вибувають у відрядження (повертаються з нього) у вихідний день, в обов’язковому порядку надають інший день відпочинку». Ознайомивши з нею працівників, можна буде вважати, що досягнуто домовленість з питань надання компенсації за час у дорозі у/з відрядження.

Робочі дні перебування працівника у відрядженні в табелі обліку використання робочого часу позначають так: у верхньому рядку вказують кількість відпрацьованих годин згідно з графіком роботи за основним місцем роботи (наприклад, 8) незалежно від того, скільки годин цього дня працівник виконував службове доручення за місцем відрядження, у нижньому рядку — умовне позначення відрядження «ВД» (07). День відрядження, що припадає на вихідний день, відображають так: у верхній клітинці — прочерк або залишають її незаповненою, у нижній — «ВД» (07). А якщо відрядженому працівнику надають інший день відпочинку за день від’їзду/приїзду, то його табелюють так: у верхній клітинці — прочерк або залишають її незаповненою, у нижній — код «ІН» («22»).

 

Робота у відрядженні у вихідний день

Якщо працівник спеціально відряджений для роботи у вихідні дні, то про це має бути пряма вказівка в наказі про відрядження. І в такому випадку працівнику надається компенсація відповідно до норм ст. 72 КЗпП: або день відпочинку (з одинарною оплатою), або подвійна оплата. Оплата в такі дні нічим не відрізняється від оплати, якби працівник працював у вихідні на основному місці роботи. 


ПЕРЕДПЛАТА

за найкращими умовами звертайтесь у відділ передплати

0 800 214 008

або заходьте в

МАГАЗИН

«ЗАПИТАННЯ — ВІДПОВІДЬ»

Безкоштовна пряма телефонна лінія для передплатників

0 800 214 009
044 581 57 07

Пн-Пт з 10:00 до 15:00

ДЕМО ДОСТУП