Скорочення особи з інвалідністю


Чи користується особа з інвалідністю гарантіями щодо заборони звільнення під час скорочення штату працівників?

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 р. № 875-XII (далі — Закон № 875) особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що в разі взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов’язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

У працівника — особи з інвалідністю є певні гарантії при працевлаштуванні, роботі та звільненні, які передбачені ст. 17 Закону № 875. Вони забороняють відмовляти в укладенні трудового договору або просуванні по службі, звільняти за ініціативою адміністрації, переводити особу з інвалідністю на іншу роботу без її згоди з мотивів інвалідності, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан її здоров’я перешкоджає виконанню професійних обов’язків, загрожує здоров’ю та безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру й обсягу загрожує погіршенню здоров’я осіб з інвалідністю. Проте положення цієї статті не захищають працівника від звільнення, адже воно відбувається за нормами КЗпП.

Скорочення штату працівників є однією з підстав для розірвання трудового договору, що передбачено п. 1 ст. 40 КЗпП. КЗпП не містить гарантій для осіб з інвалідністю щодо заборони їх звільнення за цим пунктом.

Під час скорочення штату працівників у зв’язку зі змінами в організації виробництва та праці інвалід на рівні з іншими має переважне право на залишення на роботі, якщо має вищу кваліфікацію та продуктивність праці. Але за рівних умов перевага в залишенні на роботі надається певним категоріям працівників, визначеним ст. 42 КЗпП. До них належать лише особи з інвалідністю внаслідок війни та працівники, які отримали трудове каліцтво або професійне захворювання на підприємстві, якщо за кваліфікацією та продуктивністю праці вони не поступаються іншим працівникам. Про осіб з інвалідністю І, ІІ та ІІІ груп не йдеться. Окрім цього, звільнення працівників у зв’язку зі скороченням є можливим лише якщо працівника немає змоги перевести на іншу посаду.

Штат працівників — це сукупність посад, установлених штатним розписом підприємства, а скорочення штату призводить до змін у штатному розписі шляхом ліквідації певних посад. Тому слід правильно розуміти, що під час скорочення штату підприємства скорочується посада, а не працівник.

Нагадаємо, що під час скорочення штату звільнення працівника не допускається у період його тимчасової непрацездатності, а також під час перебування у відпустці. Згідно зі ст. 3 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР за бажанням працівника в разі його звільнення йому має бути надано невикористану відпустку. Тому якщо термін відпустки перевищує строк запланованого вивільнення, датою звільнення буде останній день відпустки. Якщо ж працівник хворіє, то слід дочекатися закриття листка непрацездатності й лише після цього проводити процедуру звільнення у зв’язку зі скороченням штату підприємства відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП. У разі збігу дня звільнення зі святковим, вихідним або неробочим днем за ст. 2411 КЗпП днем звільнення вважатиметься найближчий робочий день.

Зауважимо також, що працівників, зокрема осіб з інвалідністю, у зв’язку зі скороченням штату може бути звільнено лише за попередньою згодою профспілки (профспілкового представника), членом якої є працівник (ст. 43 КЗпП). Якщо працівник не є її членом або звільняється з підприємства, де профспілки немає, розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця допускається без її згоди (ч. 1 ст. 43¹ КЗпП).

«ЗАПИТАННЯ — ВІДПОВІДЬ»

Безкоштовна пряма телефонна лінія для передплатників

0 800 214 009
044 581 57 07

Пн-Пт з 10:00 до 15:00

ПЕРЕДПЛАТА

за найкращими умовами звертайтесь у відділ передплати

0 800 214 008

або заходьте в

МАГАЗИН
ДЕМО ДОСТУП