Утримання за виконавчим документом боргу в іноземній валюті

Пряма лінія

 

На підприємство надійшов вико­навчий лист про стягнення з працівника боргу, визначеного в іноземній валюті, перед банком. Як проводити стягнення за таким листом?
 

Відповідно до ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. А ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 р. № 2121-III визначено, що кош­ти — це гроші в національній або іноземній валюті.

Законним платіжним засобом, обов’язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території нашої країни, є грошова одиниця України — гривня. Іноземна валюта може використовуватися в нашій державі у випадках і в порядку, встановлених законом. Грошовим визнається зобов’язання, виражене в грошовій одиниці України — гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті (ст. 192, 524 Цивільного кодексу України; далі — ЦКУ).

Разом з тим частина друга ст. 533 ЦКУ допускає, що якщо сторони визначили в зобов’язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті, то в такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов’язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом НБУ, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визна­чення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Порядок та умови виконання судових рішень під час обчислення боргу в іноземній валюті встановлені в частині третій ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 р. № 1404-VII (далі — Закон № 1404). У ній передбачено, що в разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті виконавець здійснює стягнення на той вид грошових коштів, що виявлені в боржника, а далі дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби. При цьому витрати у зв’язку з валютообмінними фінансовими операціями та інші витрати, пов’язані з перерахуванням коштів, покладаються на боржника.

Отже, за змістом ст. 99 Конституції України, ст. 192, 524, 533 ЦКУ і ст. 48, 49 Закону № 1404 у ході виконавчого провадження державний виконавець на свій розсуд може звертати стягнення як на кошти боржника у гривнях, так і в іноземній валюті.

Оскільки в наведеній ситуації виконавець вже розпочинає стягнення на заробітну плату, яка виплачується в гривнях, в постанові він має чітко зазначити порядок стягнення суми боргу та розмір відрахувань. Нагадуємо, що самостійно підприємство це не може визначити. У питанні утримання із заробітної плати підприємство суворо дотримується приписів виконавчого листа.

Як завжди, виконавець керується обмеженнями щодо відрахування із заробітної плати за ст. 70 Закону № 1404. При цьому погашення суми, що підлягає стягненню за судовим рішенням, обчислюється в національній валюті, яка має бути конвертована в іноземну валюту на день здійснення платежу.

Це означає, що боржник або виконавець, виконуючи зобов’язання за виконавчим документом в іноземній валюті, повинні брати до уваги офіційний валютний курс НБУ, встановлений для відповідної валюти на день платежу (тобто день зарахування коштів на рахунок кредитора). Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 01.11.2017 р. у справі № 6-1063цс17.

Отже, для підприємства як суб’єкта, який суворо дотримується положень постанови державного виконавця, не має значення, в якій валюті вказано борг його працівника. Підприємство стягує визначений виконавцем відсоток із щомісячної заробітної плати та направляє її на рахунки, зазначені в постанові виконавця.

 

На ваші запитання відповідала Алла РИБІНЦЕВА,

юрист, адвокат
 

«ЗАПИТАННЯ — ВІДПОВІДЬ»

Безкоштовна пряма телефонна лінія для передплатників

0 800 214 009
044 581 57 07

Пн-Пт з 10:00 до 15:00

ПЕРЕДПЛАТА

за найкращими умовами звертайтесь у відділ передплати

0 800 214 008

або заходьте в

МАГАЗИН