Відмова працівника від поїздки у відрядження


Час від часу один із працівників підприємства відмовляється їздити у нетривалі відрядження, мотивуючи це сімейними обставинами. Чи можна на нього якось вплинути, аби він виконував свої трудові обов’язки?

У такому випадку на працівника можна накласти дисциплінарне стягнення. Але насамперед, аби уникнути негативних для роботодавця наслідків, необхідно з’ясувати, чи правомірною є вимога роботодавця щодо відправлення працівника у відрядження.

По-перше, згідно зі ст. 31 КЗпП роботодавець не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором (у т. ч. поїздки у відрядження для виконання завдань, не пов’язаних із виконанням трудових обов’язків працівника). Водночас відповідно до ст. 21 КЗпП, трудовий договір — це угода між працівником і роботодавцем, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату та забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Таким чином, працівник повинен виконати розпорядження керівництва щодо направлення у відрядження лише, якщо це пов’язано з виконанням певних завдань, обумовлених трудовим договором.

По-друге, слід пам’ятати, що деякі категорії працівників взагалі не можна направляти у відрядження, а деякі — можна винятково за їхньою згодою. Так, відповідно до ст. 176 КЗпП не допускається направлення у відрядження:

  • вагітних жінок;
  • жінок, які мають дітей віком до трьох років.

Відповідно до ст. 177 КЗпП до працівників, направляти яких у відрядження можна лише за їхньою згодою, належать:

  • жінки, які мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти років;
  • жінки, які мають дітей з інвалідністю.

Крім цього, зазначені соціальні гарантії поширюються і на батьків, які виховують дітей без матері (в т. ч. у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також на опікунів (піклувальників), одного із прийомних батьків, одного з батьків-вихователів (ст. 186¹ КЗпП).

Якщо ж підприємство впевнене, що перешкод для направлення працівника у відрядження немає (тобто працівник не належить до згаданих категорій, направляти у відрядження які не можна або можна лише за їхньою згодою, а відрядження пов’язане з виконанням працівником завдань, обумовлених трудовим договором), то відмова без поважних причин виїхати у відрядження вважатиметься порушенням трудової дисципліни, за яке може бути застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани, передбачене п. 1 ст. 147 КЗпП. Як поважну причину можна розцінювати, наприклад, документально підтверджену хворобу чи травму працівника (листком непрацездатності чи, принаймні, медичною довідкою — наприклад, у разі незначної травми ноги, яка повністю не позбавляє працівника можливості пересуватися, листок непрацездатності йому навряд чи буде видано, але зрозуміло, що за таких обставин відрядження все ж краще відкласти). А от законних підстав для скасування відрядження через особисті причини працівника (сімейні обставини) немає — тож остаточне рішення у такому випадку буде приймати роботодавець і, якщо він не задовольнить прохання працівника про скасування чи перенесення відрядження, останній повинен буде виконати розпорядження та виїхати у відрядження.

Якщо ж працівник після застосування до нього стягнення у вигляді догани за необґрунтовану відмову виїхати у відрядження буде продовжувати й надалі відмовлятися від виїздів у наступні відрядження, то до нього вже можна буде застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП — за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Зверніть увагу, що в останньому випадку такий проступок має бути документально зафіксований (наприклад, доповідною запискою безпосереднього керівника, а також, бажано, письмовою заявою чи поясненнями працівника із зазначенням причин відмови від відрядження або актом про відмову працівника надати такі пояснення).

 

«ЗАПИТАННЯ — ВІДПОВІДЬ»

Безкоштовна пряма телефонна лінія для передплатників

0 800 214 009
044 581 57 07

Пн-Пт з 10:00 до 15:00

ПЕРЕДПЛАТА

за найкращими умовами звертайтесь у відділ передплати

0 800 214 008

або заходьте в

МАГАЗИН
ДЕМО ДОСТУП