Виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника


◦ Оплата праці
◦ Оплата праці в окремих випадках
◦ Оплата праці в разі заміни працівника

Начальник відділу підприємства перебуває у відпустці. Його обов’язки тимчасово виконує головний спеціаліст. Чи можна в такому разі виплатити йому не різницю в окладах, а відсоток від посадового окладу? 

Законодавство України не повною мірою регулює питання виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника, суміщення професій (посад) та тимчасового замісництва. Тому слід керуватися роз’ясненнями Держкомпраці Ради Міністрів СРСР, Секретаріату ВЦРПС «Про порядок оплати тимчасового заступництва» від 29.12.1965 р. № 30/39 (далі — Роз’яснення № 30/39), постановою Ради Міністрів СРСР «Про порядок і умови суміщення професій (посад)» від 04.12.1981 р. № 1145 (далі — Постанова № 1145) та Інструкцією Держкомпраці СРСР, Мінфіну СРСР, ВЦРПС щодо застосування постанови Ради Міністрів СРСР від 04.12.1981 р. № 1145 «Про порядок та умови суміщення професій (посад)» від 14.05.1982 р. № 53-ВЛ (далі — Інструкція № 53-ВЛ). Ці нормативні акти регулюють як організаційні питання виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника, суміщення професій (посад) та тимчасового замісництва, так і оплати праці в цих випадках. Вони залишаються чинними на території України відповідно до постанови Верховної Ради України «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу PCP» від 12.09.1991 p. № 1545-XII тільки в частині, що не суперечить Конституції та законам України.

Так, у Роз’ясненні № 30/39 зазначено, що тимчасовим замісництвом вважається виконання службових обов’язків за посадою тимчасово відсутнього працівника, якщо це обумовлено виробничою потребою. Тобто працівник, який заміщує, звільняється від своїх прямих обов’язків за трудовим договором, тож у цьому випадку йому виплачується різниця між фактичним окладом 
і посадовим окладом працівника, якого він заміщує. Такий підхід пояснюється тим, що заступництво зі звільненням від виконання обов’язків за трудовим договором аналогічне тимчасовому переведенню на нову посаду. Крім того, у Роз’ясненні № 30/39 визначено випадки, коли тимчасове замісництво не оплачується. 

Інструкцією № 53-ВЛ передбачено, що якщо працівник відповідно до наказу виконує на тому самому підприємстві, в установі, організації обов’язки тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи шляхом заміни іншого працівника, відсутнього у зв’язку з відпусткою, хворобою, відрядженням або з інших причин, то йому здійснюється доплата за виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника. У такому разі працівник одночасно із своєю роботою виконує роботу відсутнього працівника, тому логічно, що за додаткову роботу належиться додаткова оплата. Інструкція № 53-ВЛ і Постанова № 1145 також визначають розміри доплат та умови їх (не)виплати. 

У той же час ст. 94 КЗпП передбачено, що розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства та максимальним розміром не обмежується. Закон про оплату праці не передбачає державного регулювання оплати праці, крім як встановлення мінімальних державних гарантій в оплаті праці працівників підприємств, установ, організацій усіх форм власності, та віднесення питань оплати праці працівників підприємств, заснованих на державній або комунальній власності, працівників підприємств, установ і організацій, що фінансуються чи дотуються з бюджетів, до відання КМУ. А ст. 105 КЗпП встановлено, що розміри доплат за виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника визначаються на умовах, передбачених у колективному договорі. Розмір доплати залежить від обсягу виконуваних обов’язків (робіт). Відтак слід вважати, що норми Роз’яснення № 30/39, Постанови № 114, Інструкції № 53-ВЛ в частині оплати за виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника суперечать нормам КЗпП і Закону про оплату праці.

Таким чином, доходимо висновку, що питання оплати праці за виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника регулюються нормами локальних актів підприємства — колективних договорів, положень про оплату праці, наказів тощо. У колективному договорі може бути визначено лише порядок установлення доплати (оплати) та її граничні межі, а конкретний розмір доплати зазначають вже в наказі про її призначення, залежно від обсягу виконуваних робіт (обов’язків). Тож питання щодо виплати за виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника не різниці в окладах, а відсотка до посадового окладу підприємство вирішує самостійно. 
 

«ЗАПИТАННЯ — ВІДПОВІДЬ»

Безкоштовна пряма телефонна лінія для передплатників

0 800 214 009
044 581 57 07

Пн-Пт з 10:00 до 15:00

ПЕРЕДПЛАТА

за найкращими умовами звертайтесь у відділ передплати

0 800 214 008

або заходьте в

МАГАЗИН