Виплата компенсації за «дитячу» відпустку

Працівницю було прийнято на роботу за зовнішнім сумісництвом у серпні 2019 р. Вона є матір’ю двох дітей і має право на соціальну відпустку за ст. 19 Закону про відпустки. Але на підприємстві вона працює за сумісництвом і, як стало відомо, скористалася правом на таку відпустку за основним місцем роботи в лютому 2019 р. За сумісництвом у 2019 р. їй така відпустка не надавалася. Тепер вона звільняється. Як бути з цією відпусткою у 2020 р.?

Міністерство соціальної політики України в листі від 26.06.2019 р. № 751/0/204-19 зазначило, що відповідно до ст. 19 Закону про відпустки жінці, яка працює та має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або яка усиновила дитину, матері особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у т. ч. у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (ст. 73 КЗпП).

За наявності кількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів. Враховуючи зазначене, йдеться в листі далі, законодавством не заборонено надання працівникам-сумісникам додаткової соціальної відпустки за ст. 19 Закону про відпустки.

Таким чином, доходимо висновку, що незважаючи на те, що працівниця скористалася правом на «дитячу» відпустку за основним місцем роботи, вона має право на цю відпустку і за сумісництвом як за 2019 р., так і за 2020 р. Тож у разі звільнення, якщо вона не скористалася цим правом, їй має бути виплачено компенсацію за невикористані відпустки за два роки.