Департамент з питань праці Державної служби України з питань праці розглянув в межах повноважень <…> запит на інформацію <…> та повідомляє.
<…> Відповідно до ст. 21 КЗпП трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобовʼязується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобовʼязується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Частиною першою ст. 29 КЗпП передбачено, що до початку роботи роботодавець зобовʼязаний в узгоджений із працівником спосіб поінформувати працівника, зокрема про місце роботи (інформація про роботодавця, у тому числі його місцезнаходження), трудову функцію, яку зобовʼязаний виконувати працівник (посада та перелік посадових обовʼязків), дату початку виконання роботи та права та обовʼязки, умови праці.
Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29.12.2004 № 336 затверджено Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників (далі — Довідник).
Довідник визначає перелік основних робіт, які властиві тій або іншій посаді, та забезпечує єдність у визначенні кваліфікаційних вимог щодо певних посад.
Довідник служить основою для розроблення посадових інструкцій працівникам, які закріплюють їх обовʼязки, права та відповідальність.
У Загальних положеннях Довідника передбачено, що конкретний перелік робочих (посадових) обовʼязків визначається робочими (посадовими) інструкціями працівників усіх категорій, які розробляють і затверджують роботодавці на основі типової кваліфікаційної характеристики, враховуючи конкретні завдання та обовʼязки, функції, права, відповідальність працівників цих груп та особливості штатного розпису підприємства, установи, організації.
Посадові інструкції після їх затвердження керівником підприємства організації, установи або за дорученням його заступниками, доводяться до працівника під розписку.
Статтею 30 КЗпП визначено, що працівник повинен виконувати доручену йому роботу особисто і не має права передоручати її виконання іншій особі, за винятком випадків, передбачених законодавством.
Пунктом 1 розʼяснення Держкомпраці та Секретаріату ВЦРПС «Про порядок оплати тимчасового заступництва» від 29.12.1965 № 30/39 передбачено, що тимчасове виконання обовʼязків за посадою відсутнього працівника покладається на іншого працівника наказом (розпорядженням) по закладу. Працівникові, який заміщує, виплачується різниця між його фактичним посадовим окладом і посадовим окладом працівника, якого заміщують, за умови, що такий замісник не є штатним заступником відсутнього працівника.
Враховуючи зазначене, якщо посадовою інструкцією працівника визначено виконання обовʼязків іншого працівника під час його відсутності, то таке заміщення здійснюється без видання окремого наказу та без доплати.
<…> Звертаємо увагу, що листи міністерств, інших центральних органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами, мають лише інформаційний характер та не встановлюють правових норм.