«А» сказали. Нас цікавить «Б». Чи повинен сумісник інформувати про основне місце роботи


10.08.2020

Управління Держпраці у Хмельницькій області повідомляє, що працівник має право укладати трудовий договір на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін (ст. 21 КЗпП). Зазначена норма КЗпП дає право працівникам виконувати роботу на умовах сумісництва.

Законодавством про працю не встановлено:

  • обов'язку працівника щодо повідомлення роботодавця, де він працює за сумісництвом, про звільнення з основного місця роботи;
  • відповідальності роботодавця за неповідомлення його сумісником про звільнення з основного місця роботи.

У разі якщо працівник-сумісник повідомить роботодавця про звільнення з основного місця роботи, останній має видати відповідні накази (розпорядження), які засвідчать наявність у працівника основного місця роботи.

►Від редакції. Можна помітити, що Управління Держпраці у Хмельницькій області не згадує про те, чи повинен працівник повідомляти про наявність у нього основного місця роботи. Це й зрозуміло: коли особа працевлаштовується, то на запитання «де її трудова книжка?» вона повідомляє, що в неї є основне місце роботи. А з постанови КМУ від 03.04.1993 р. № 245 відомо, що у працівників державних підприємств тривалість роботи за сумісництвом не може перевищувати чотирьох годин на день і повного робочого дня у вихідний день, а загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу. Тож постає додаткове запитання: чи повинен працівник повідомляти про основне місце роботи саме на державному підприємстві, щоб роботодавець за сумісництвом міг контролювати тривалість роботи? Якщо так, то чи повинен він тоді повідомляти про звільнення чи зміну місця роботи, щоб роботодавець за сумісництвом вже не контролював тривалості роботи?


◦ Офіційні роз’яснення