Українським підприємствам можуть запропонувати нову модель бронювання: можливість зберегти від мобілізації до 100 % військовозобов’язаних працівників в обмін на щомісячне направлення частини персоналу до Збройних Сил України.
Відповідне доручення зафіксоване у протоколі засідання КМУ від 23.10.2026 р., документи щодо якого оприлюднив народний депутат Олександр Федієнко.
Бронювання 100 % працівників: яку умову пропонує уряд
Оприлюднені документи розкривають подробиці урядової ініціативи щодо зміни правил бронювання військовозобов’язаних.
Міністерство економіки спільно з Міністерством оборони за участю Генерального штабу ЗСУ отримало доручення протягом двох тижнів опрацювати модель, за якою підприємства, установи та організації зможуть бронювати до 100 % військовозобов’язаних працівників.
При цьому за такими працівниками пропонується зберігати робочі місця та заробітну плату.
Фактично йдеться про спробу поєднати два державні завдання. Забезпечення армії особовим складом та збереження кадрового потенціалу підприємств, необхідних для функціонування економіки.
Проте між ідеєю та її практичною реалізацією залишається чимало невирішених питань.
Відсутність зрозумілого механізму відбору працівників
Наразі невідомо, хто саме повинен забезпечувати направлення людей на військову службу: чи то буде саме підприємство, територіальні центри комплектування чи держава.
Також відкритим залишається питання добровільності такого направлення.
Адже роботодавець не є органом, уповноваженим самостійно здійснювати призов на військову службу. Відповідні повноваження та процедури визначаються законодавством про військовий обов’язок і мобілізацію.
Тому запровадження нової моделі має чітко розмежувати обов’язки роботодавців, ТЦК та інших уповноважених органів.
Інакше підприємства можуть опинитися в ситуації, коли виконання умов бронювання залежатиме від обставин, на які вони юридично не мають можливості впливати.
«Військова служба на визначений строк»
Тривалість військової служби працівників, яких підприємства направлятимуть до ЗСУ, теж наразі невідома.
У протоколі Кабміну використано формулювання «на визначений строк», однак конкретної тривалості такої служби документ не встановлює.
Невідомо також, яким чином працівник повертатиметься на підприємство після завершення цього строку. Адже чинне законодавство розмежовує право на відстрочку від мобілізації та підстави звільнення з військової служби.
Стаття 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначає категорії військовозобов’язаних, які не підлягають призову.
Натомість стаття 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» регулює підстави звільнення осіб, які вже набули статусу військовослужбовців.
Отже, сама обіцянка збереження робочого місця та заробітної плати ще не гарантує можливості фактичного повернення працівника до виконання трудових обов’язків після завершення погодженого строку. Для цього може знадобитися спеціальне законодавче врегулювання. Інакше підприємство ризикує направити працівника на службу на нібито визначений строк, але не отримати гарантій його повернення.
Один відсоток щомісяця: як це працюватиме на практиці
Питання викликає і сам порядок розрахунку запропонованого мобілізаційного зобов’язання. З тексту протоколу випливає, що йдеться про направлення до 1 % військовозобов’язаних працівників щомісяця.
Однак документ не визначає, як саме розраховуватиметься цей показник, чи застосовуватиметься округлення та як враховуватимуться працівники, які вже мають відстрочки з інших законних підстав.
Наприклад, якщо на підприємстві працюють 80 військовозобов’язаних, один відсоток становитиме 0,8 особи. Чи означатиме це необхідність щомісячно направляти одного працівника, чи для таких підприємств передбачать інший механізм?
За умови направлення одного відсотка щомісяця протягом року сукупний обсяг направлень може становити до 12 % початкової чисельності військовозобов’язаного персоналу — якщо застосовувати незмінну базу розрахунку й не враховувати повернення працівників.
Для підприємств, де працюють висококваліфіковані інженери, енергетики, зв’язківці та інші дефіцитні фахівці, навіть така частка може виявитися критичною.
Чи можуть підприємства вже отримати 100 % бронювання за новою схемою
Станом на 19 листопада 2026 року оприлюднені матеріали не підтверджують запровадження запропонованого механізму як чинного загального правила. У протоколі йдеться саме про доручення опрацювати модель.
Раніше уряд офіційно повідомляв про намір розробити прозорий механізм повного бронювання за умови виконання підприємствами мобілізаційного зобов’язання до 1 грудня 2026 року.
Міністерство оборони також повідомляло, що організаційно-правові засади цієї моделі ще не визначені.
Тому підприємства наразі не зобов’язані направляти щомісяця 1 % військовозобов’язаних працівників до армії лише на підставі оприлюдненого протоколу.
Бронювання чи інструмент мобілізації
Запропонована концепція демонструє можливу зміну державного підходу.
Якщо раніше бронювання насамперед розглядалося як спосіб збереження працівників для забезпечення роботи критично важливих підприємств, то нова модель передбачає поєднання такого захисту з регулярним залученням персоналу до військової служби.
З погляду забезпечення оборонних потреб держави така ініціатива має зрозумілу мету.
Саме тому нова модель потребує не лише погодження між міністерствами, а й належного законодавчого оформлення та консультацій із роботодавцями.