Чи є базою для ЄСВ внески, сплачені за договорами страхування життя працівників


03.11.2022

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування» від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР (далі – Закон № 85) страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів. 

Статтею 4 Закону № 85 визначено, що предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов’язані з життям, здоров’ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування). 

Страхування може бути добровільним або обов’язковим (ст. 5 Закону № 85). 

Добровільне страхування – це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком (частина перша ст. 6 Закону № 85). 

Статтею 6 Закону № 85 встановлено види добровільного страхування, зокрема страхування життя, страхування від нещасних випадків, медичне страхування (безперервне страхування здоров’я), страхування здоров’я на випадок хвороби. 

Так, страхування життя – це вид особистого страхування, який передбачає обов’язок страховика здійснити страхову виплату згідно з договором страхування у разі смерті застрахованої особи, а також, якщо це передбачено договором страхування, у разі дожиття застрахованої особи до закінчення строку дії договору страхування та (або) досягнення застрахованою особою визначеного договором віку. 

Крім того, ст. 7 Закону № 85 визначено види обов’язкового страхування. 

Згідно із ст. 1 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» від 09.07.2003 р. № 1057-ІV (далі – Закон № 1057) учасник недержавного пенсійного забезпечення - фізична особа, на користь якої сплачуються (сплачувалися) пенсійні внески до пенсійного фонду або на пенсійний депозитний рахунок у банку і яка має право на недержавне пенсійне забезпечення на умовах і в порядку, визначених пенсійним контрактом, договором про відкриття пенсійного депозитного рахунка або договором страхування довічної пенсії та Законом № 1057, або яка отримує пенсійні виплати із пенсійного фонду. 

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок), умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р № 2464-VI (далі – Закон № 2464). 

Пунктом 1 частини 1 ст. 7 Закону № 2464 передбачено, що базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 р. № 108/95-ВР(далі – Закон № 108). 

Статтею 2 Закону № 108 визначено структуру заробітної плати, яка включає, зокрема інші заохочувальні та компенсаційні виплати. 

Визначення видів виплат, що відносяться до основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, при нарахуванні єдиного внеску передбачено Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 р. № 5 (далі – Інструкція № 5). 

Пунктом 2.3 розд. 2 Інструкції № 5 визначено види виплат, які включаються до складу інших заохочувальних та компенсаційних виплат, зокрема витрати в розмірі страхових внесків підприємств (крім випадків, зазначених у п. 3.5 Інструкції № 5) на користь працівників, пов’язаних з добровільним (особистим, страхуванням майна). Указані суми включаються до фонду оплати праці в тому місяці, коли провадяться перерахунки страховій компанії (пп. 2.3.4 п. 2.3 розд. 2 Інструкції № 5). 

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.2010 р. № 1170 затверджено Перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, відповідно до п. 2 розд. ІІ якого платіж згідно з договорами добровільного медичного та пенсійного страхування працівників і членів їх сімей не є базою нарахування єдиного внеску. 
 

Отже, суми страхових внесків, сплачених роботодавцем за договорами довгострокового страхування життя за найманих працівників, які є складовою заробітної плати, є базою нарахування єдиного внеску. 

Водночас внески, сплачені роботодавцем на користь працівника за договором недержавного пенсійного страхування, не є базою нарахування єдиного внеску.


Джерело: Головне управління ДПС у Дніпропетровській області 


◦ Облік та оподаткування
◦ ЄСВ
ДЕМО ДОСТУП