Відповідно до ст. 6 Закону про відпустки керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам надається щорічна основна відпустка тривалістю до 56 календарних днів у порядку, затверджуваному Кабінетом Міністрів України.
Стаття 182-1 КЗпП та ст. 19 Закону про відпустки передбачають, що одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або які усиновили дитину, матері (батьку) особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 к. дн. без урахування святкових і неробочих днів. За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 к. дн.
Термін «одинока матір» на законодавчому рівні не має чіткого визначення, тому це поняття трактується на практиці на основі роз’яснень Верховного Суду й застосовується тільки для надання пільг і гарантій, установлених трудовим законодавством щодо відпусток.
Враховується не відсутність запису про батька, а факт самостійного виховання дитини без його участі.
Додаткові відпустки працівникам, які мають дітей, надаються понад тривалість щорічної відпустки, передбаченої ст. 6–8 Закону про відпустки, а також понад тривалість щорічних відпусток, установлених іншими законами та нормативно-правовими актами, й переносяться на інший період або продовжуються в порядку, визначеному ст. 11 згаданого закону.
Законодавством не передбачений строк давності, після якого працівники, що мають дітей, втрачають право на додаткову соціальну відпустку.
Держпраці